накуритися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив накури́тися, накури́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   накурі́мося, накурі́мось, накурі́мся
2 особа накури́ся, накури́сь накурі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа накурю́ся, накурю́сь накуримо́ся, накуримо́сь, накури́мся
2 особа накури́шся накурите́ся, накурите́сь
3 особа накури́ться накуря́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. накури́вся, накури́всь накури́лися, накури́лись
жін.р. накури́лася, накури́лась
сер.р. накури́лося, накури́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
накури́вшись