накуритися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | накури́тися, накури́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | накурі́мося, накурі́мось, накурі́мся | |
2 особа | накури́ся, накури́сь | накурі́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | накурю́ся, накурю́сь | накуримо́ся, накуримо́сь, накури́мся |
2 особа | накури́шся | накурите́ся, накурите́сь |
3 особа | накури́ться | накуря́ться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | накури́вся, накури́всь | накури́лися, накури́лись |
жін.р. | накури́лася, накури́лась | |
сер.р. | накури́лося, накури́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
накури́вшись |