накорчований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний накорчо́ваний накорчо́вана накорчо́ване накорчо́вані
родовий накорчо́ваного накорчо́ваної накорчо́ваного накорчо́ваних
давальний накорчо́ваному накорчо́ваній накорчо́ваному накорчо́ваним
знахідний накорчо́ваний накорчо́вану накорчо́ване накорчо́вані
орудний накорчо́ваним накорчо́ваною накорчо́ваним накорчо́ваними
місцевий на/у накорчо́ваному, накорчо́ванім на/у накорчо́ваній на/у накорчо́ваному, накорчо́ванім на/у накорчо́ваних