найсамостійніший 1 значення

-1-
прикметник, найвищий ступінь

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний найсамості́йніший найсамості́йніша найсамості́йніше найсамості́йніші
родовий найсамості́йнішого найсамості́йнішої найсамості́йнішого найсамості́йніших
давальний найсамості́йнішому найсамості́йнішій найсамості́йнішому найсамості́йнішим
знахідний найсамості́йніший, найсамості́йнішого найсамості́йнішу найсамості́йніше найсамості́йніші, найсамості́йніших
орудний найсамості́йнішим найсамості́йнішою найсамості́йнішим найсамості́йнішими
місцевий на/у найсамості́йнішому, найсамості́йнішім на/у найсамості́йнішій на/у найсамості́йнішому, найсамості́йнішім на/у найсамості́йніших