-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний наду́тий наду́та наду́те наду́ті
родовий наду́того наду́тої наду́того наду́тих
давальний наду́тому наду́тій наду́тому наду́тим
знахідний наду́тий, наду́того наду́ту наду́те наду́ті, наду́тих
орудний наду́тим наду́тою наду́тим наду́тими
місцевий на/у наду́тому, наду́тім на/у наду́тій на/у наду́тому, наду́тім на/у наду́тих

Словник синонімів

ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙпідсил., ПИХА́ТИЙпідсил., ПИ́ШНИЙпідсил., ЧВАНЛИ́ВИЙпідсил., СПЕСИ́ВИЙпідсил. рідко, ГОНОРОВИ́ТИЙрозм., ГОНОРИ́СТИЙрозм., ГОНОРО́ВИЙрозм., ПИНДЮ́ЧНИЙпідсил. розм., ПИНДЮ́ЧЛИВИЙпідсил. розм., ПИХОВИ́ТИЙпідсил. розм., ЧВАНЬКУВА́ТИЙ[ЧВАНЬКОВИ́ТИЙ]підсил. розм., ФАНАБЕ́РИСТИЙпідсил. розм., ВИСОКОДУ́МНИЙкнижн., ГОНО́РНИЙрідко, МАРНОЛЮ́БНИЙрідко, МАРНОСЛА́ВНИЙрідко, ПИХЛИ́ВИЙпідсил. рідко, ПИХУВА́ТИЙпідсил. рідше,БУ́ТНИЙдіал., КОКО́ШНИЙдіал., ФУДУ́ЛЬНИЙдіал.; ЗАЗНА́ЙКУВАТИЙ (який став вважати себе в чомусь вищим від інших); НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, НАДУ́ТИЙрозм., НАПИНДЮ́ЧЕНИЙрозм., НАПРИ́НДЖЕНИЙрозм. (який прибрав зарозумілого вигляду); ПАНОВИ́ТИЙ (який своєю зарозумілістю нагадує пана); НЕПРИСТУ́ПНИЙ, НЕДОСТУ́ПНИЙ, НЕДОСЯ́ЖНИЙ (до якого важко звертатися через гордовиту вдачу). - Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але в ґрунті речей добра (О. Кобилянська); Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною (Панас Мирний); - Князь Єремія гордовитий, - зашепотіли кругом магнати та їх молоді сини, - не хоче признаватись до своїх давніх товаришів (І. Нечуй-Левицький); Окидала пари непривітним оком пихата, пишна Наталка Мамаєва (К. Гордієнко); Він був чванливий і пихатий, на Ціну зорив він крізь сміх (В. Сосюра); Ще в школі Оксана недолюблювала вродливу й гоноровиту Христю (Я. Гримайло); [Залєський:] Дивись ти, яка гонориста (В. Собко); Увійшло в хату оце пиховите цабе, розсілося - і давай хизуватися (О. Ковінька); Вона.. чванькувата - носочка й коцюбою не дістати - дивиться, наче зараз тебе з’їсть (Марко Вовчок); Єремія був найбагатіший за всіх магнатів, гордий та високодумний (І. Нечуй-Левицький); Пишна декорація ритуальної дії зачаровує лише бідних, темних людей. Пихливе панство не звертає на неї уваги (З. Тулуб); Вона була горда і бутна (О. Кобилянська); - Ото пан був! Фудульний пан.. То бувало не приступай (Остап Вишня); Він уже йшов, як завжди, поперед себе несучи свою пиху, напринджений та набундючений (О. Ільченко); З’явились дами, гарно повбирані, надуті, вдаючи з себе значних, навіть великих паній (І. Нечуй-Левицький); - Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню (І. Нечуй-Левицький); Властолюбна королева Луїза, недавно горда і недосяжна, тепер щасливо посміхається (П. Кочура). - Пор. хвалькува́тий.
НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. - збільшений в об’ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙпідсил.,НАБУБНЯ́ВІЛИЙрозм.; ПУ́ХЛИЙ, НАДУ́ТИЙ, ЗДУ́ТИЙ (про кровоносні судини - звичайно від напруження). Щоки обвислі, ..а під сірими, виразними та гострими очима набряклі "мішки" (В. Козаченко); Її стрункі дівочі ноги.. стоять поруч з Варчиними бугрувато-важкими, в темних вузлах набухлих вен (О. Гончар); Тканина присохла до напухлих рубців, завдаючи йому нестерпного болю (З. Тулуб); Набрала [Ганка] снігу, розтерла руки, сині, набубнявілі шрами (Б. Харчук); Я дивлюсь на їх обвітрені обличчя, на різні зморшки і здуті вени на руках (О. Довженко). - Пор. опу́хлий.
ПОХМУ́РИЙ (у поганому настрої; взагалі схильний до невеселого, сумного настрою; про обличчя, брови, лоб - який виражає такий настрій), ХМУ́РИЙ, ХМУРНИ́Й, ПОНУ́РИЙ, ПОНУ́РЕНИЙ, ХМА́РНИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАХМА́РЕНИЙ, ЗАХМА́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОСУ́ПЛЕНИЙ, НАХНЮ́ПЛЕНИЙ, ПОХМУ́РЕНИЙ, ВОВКУВА́ТИЙрозм.,НАДУ́ТИЙрозм.,НАСУ́РМЛЕНИЙ[НАСУ́МРЕНИЙ]розм., НАБУРМО́СЕНИЙрозм., ПОХИ́ЛИЙ розм., ПОНИ́КЛИЙрозм.,НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ[НАСТОБУ́РЧЕНИЙ]розм.,ПРИ́ХМАРНИЙрозм.,ПОХМУ́РНИЙзаст.,ЗАХМУ́РЕНИЙдіал.,ПА́ХМУРНИЙдіал.,ОХМУ́РИЙдіал.Люди, що жили по тих оселях, понурі та похмурі, німі та мовчазливі, слоняються, як тіні, по горах та байраках (Панас Мирний); Мати боязко на його споглядала - гніву не вбачала, тільки думу-думу на чолі високім похмурім (Марко Вовчок); Батько хмурий мовчки зняв пасок із себе і вперше відшмагав Артема (А. Головко); Хмурне лице дівчини якраз роз’яснилося, брови розтянулися, а очі весело забігали (Н. Кобринська); Вона в понурених очах не знайшла розради і з жахом відчула, як невидима страшна межа пролягла між нею і лісовиками (М. Стельмах); Хмарною прийшла Оленка додому, не сказала нікому нічого, затаїла тривогу в серці (К. Гордієнко); Накинувши пальто на плечі, Франко сидить у дворі на какамені. Нахмурений, зосереджений, задуманий (О. Левада); Рідко Порфир бачить матір усміхненою, все більше буває нахмарена, заклопотана, а то й розлючена, коли він її доведе (О. Гончар); Андрій мовчки, з захмареним обличчям, подав руку одному німцеві, другому (Ю. Бедзик); Олеся никала мовчки по залі й цілий день ходила надута й насуплена (І. Нечуй-Левицький); Грицько подивився довго їй услід і, посуплений, потягся через терни додому (М. Грушевський); Гладун іде поблизу Степури нахнюплений (О. Гончар); Нічого не сказала Горпина, замовк і Петро похмурений (Б. Грінченко); - Я тільки з виду вовкуватий, а душа в мене лагідна (І. Цюпа); Цілий тиждень Гриньо, насурмлений, як осінній день, ходив на працю (С. Чорнобривець); Ставав [Терень] хмурим, мовчазним, набурмосеним. Дивився спідлоба, понуро (В. Винниченко); Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха (І. Франко); Весілля було не таке, до якого звикли. Кислі, пониклі, ..снували по хаті батьки молодої (Ю. Збанацький); Василь Масляк, рудуватий, настовбурчений, клятої вдачі і вже не молодих літ хазяїн, хитро примружив вузенькі, як у поросяти, очі (І. Микитенко); Насупивши брови, сидів старий за вечерею; а другі гості, бачивши, що він такий похмурний, і собі сиділи мовчки (П. Куліш); Надбіг кельнер, захмурений та недобрий (Лесь Мартович); Тут [на ярмарку] уявляються і молодиці повновиді і трохи охмурі, - усе вони цінують і на все кажуть, що дорого (Марко Вовчок).