надурити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | надури́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | надурі́мо, надурі́м | |
2 особа | надури́ | надурі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | надурю́ | наду́римо, наду́рим |
2 особа | наду́риш | наду́рите |
3 особа | наду́рить | наду́рять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | надури́в | надури́ли |
жін.р. | надури́ла | |
сер.р. | надури́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
наду́рений | ||
Безособова форма | ||
наду́рено | ||
Дієприслівник | ||
надури́вши |