надубити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | надуби́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | надубі́мо, надубі́м | |
2 особа | надуби́ | надубі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | надублю́ | надубимо́, надуби́м |
2 особа | надуби́ш | надубите́ |
3 особа | надуби́ть | надубля́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | надуби́в | надуби́ли |
жін.р. | надуби́ла | |
сер.р. | надуби́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
надуби́вши |