надмочити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив надмочи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   надмочі́мо, надмочі́м
2 особа надмочи́ надмочі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа надмочу́ надмо́чимо, надмо́чим
2 особа надмо́чиш надмо́чите
3 особа надмо́чить надмо́чать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. надмочи́в надмочи́ли
жін.р. надмочи́ла
сер.р. надмочи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
надмо́чений
Безособова форма
надмо́чено
Дієприслівник
надмочи́вши