-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | надбіга́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | надбіга́ймо |
2 особа | надбіга́й | надбіга́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | надбіга́тиму | надбіга́тимемо, надбіга́тимем |
2 особа | надбіга́тимеш | надбіга́тимете |
3 особа | надбіга́тиме | надбіга́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | надбіга́ю | надбіга́ємо, надбіга́єм |
2 особа | надбіга́єш | надбіга́єте |
3 особа | надбіга́є | надбіга́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
надбіга́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | надбіга́в | надбіга́ли |
жін. р. | надбіга́ла |
сер. р. | надбіга́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
надбіга́вши |
Словник синонімів
НАБІ́ГТИ (про воду, хвилю - швидко насуваючись, покрити собою що-небудь), НАДБІ́ГТИ, НАКОТИ́ТИ, НАКОТИ́ТИСЯ. - Недок.: набіга́ти, надбіга́ти, нако́чувати, нако́чуватися. З моря набігла хвиля з білими густими гребенями (І. Нечуй-Левицький); Валом надбігла вода і заплюскотіла при ногах монголів (І. Франко); Накочують хвилі на коси (П. Усенко); Остання хвиля накотилась на берег (Д. Ткач). - Пор. 1. нахли́нути.
ПІДБІГА́ТИ (наближатися швидко, бігом), НАДБІГА́ТИ, ПРИБІГА́ТИ, ПІДЛІТА́ТИ розм., ПІДСКА́КУВАТИ розм., ПРИСКА́КУВАТИ розм., НАДСКА́КУВАТИ розм. - Док.: підбі́гти, надбі́гти, прибі́гти, підлеті́ти, підско́чити, приско́чити, надско́чити. В тривозі підбігає до вікна дружина Глушака (О. Довженко); Мавка надбігає на його крик (Леся Українка); Разом схопились [старі] Та до воріт... Прибігають - Мовчки зупинились. Перед самим перелазом Дитина сповита (Т. Шевченко); Діти змахують руками і всією ватагою підлітають до Никодима ближче (І. Рябокляч); Боб хватає пляшку з вином, миттю підскакує до Марка й замахується на нього (Мирослав Ірчан); - Скільки літ, скільки зим! - гукав Колісник, прискакуючи до Рубця, і поліз цілуватися (Панас Мирний); - Зараз мені забирайся відси! - кричав запінений підмайстер, чимраз ближче надскакуючи до робітника (І. Франко).