-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив нагили́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нагилі́мо, нагилі́м
2 особа нагили́ нагилі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нагилю́ нагилимо́, нагили́м
2 особа нагили́ш нагилите́
3 особа нагили́ть нагиля́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. нагили́в нагили́ли
жін.р. нагили́ла
сер.р. нагили́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
нагили́вши

Словник синонімів

НАКЛА́СТИ (покласти щось куди-небудь у певній кількості, звичайно багато; кладучи, наповнити щось чим-небудь), НАЛОЖИ́ТИзаст.;НАКИ́ДАТИ (кидаючи; розм. - узагалі накладаючи); НАГАТИ́ТИпідсил. розм., НАГИЛИ́ТИпідсил. розм. (у великій кількості). - Недок.: наклада́ти, накида́ти. На другий день раненько встали, Огонь на дворі розвели І м’яса в казани наклали (І. Котляревський); - Колись у вас отам, на косі, лебедів дядьки возами набивали. Поїде й повен віз, як снігу, накладе (О. Гончар); Наложила й вона всього у клунок задля його у дорогу (І. Нечуй-Левицький); Як наложили вози, Лушня й каже: - Ну, тепер, дядьку Грицьку, хоч і могоричу ! (Панас Мирний); Бабуся накидала повну миску макаронів з сиром та маслом (Ю. Збанацький); - Пров’янт вам привіз, - весело сказав Свирид, спускаючи з плечей клунок. - Спасибі. То ти його чимало нагилив (Панас Мирний). - Пор. 1. наби́ти, 1. нагрома́дити.