-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив нав’яза́тися, нав’яза́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нав’яжі́мося, нав’яжі́мось, нав’яжі́мся
2 особа нав’яжи́ся, нав’яжи́сь нав’яжі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нав’яжу́ся, нав’яжу́сь нав’я́жемося, нав’я́жемось, нав’я́жемся
2 особа нав’я́жешся нав’я́жетеся, нав’я́жетесь
3 особа нав’я́жеться нав’я́жуться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. нав’яза́вся, нав’яза́всь нав’яза́лися, нав’яза́лись
жін.р. нав’яза́лася, нав’яза́лась
сер.р. нав’яза́лося, нав’яза́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
нав’яза́вшись

Словник синонімів

НАПРО́ШУВАТИСЯ (наполегливо пропонувати кому-небудь своє товариство, свою допомогу і т. ін.), НАПРО́ХУВАТИСЯрідше;НАВ’Я́ЗУВАТИСЯрозм.,НАБИВА́ТИСЯрозм.,НАКИДА́ТИСЯрозм. (настирливо, невідчепно). - Док.: напроси́тися, напроха́тися, нав’яза́тися, наби́тися, наки́нутися. До привітної господині хлопці один з-перед одного напрошувалися в зяті (С. Чорнобривець); Не хотілось мені першому до нього в гості нав’язуватись (І. Муратов); Хіба він набивається з грішми?.. (М. Коцюбинський); Ваш Юхим не накидався з тим привітом, але раз ми його побачили, то й вирішили самі передати (В. Кучер).