-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив нависа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нависа́ймо
2 особа нависа́й нависа́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нависа́тиму нависа́тимемо, нависа́тимем
2 особа нависа́тимеш нависа́тимете
3 особа нависа́тиме нависа́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа нависа́ю нависа́ємо, нависа́єм
2 особа нависа́єш нависа́єте
3 особа нависа́є нависа́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
нависа́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. нависа́в нависа́ли
жін. р. нависа́ла
сер. р. нависа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
нависа́вши

Словник синонімів

ГРОЗИ́ТИ (кому, чому - містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИрідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим - виникаючи, з’являючись, нести загрозу). - Док.: загрози́тирідконави́снути, зави́снути. Схиблений удар - і життю борця грозила велика небезпека (І. Франко); Артамонову загрожувала сліпота (Л. Дмитерко); - Невже мені зовсім не погрожує небезпека в цих.. околицях? (О. Досвітній); Тільки сьогодні.. бійці з усією гостротою відчули, як близько нависає небезпека - небезпека бути повністю відрізаними від своїх (О. Гончар); Неминуче якесь зло зависло над його головою (Н. Кобринська). - Пор. 1. пророкува́ти.
НАВИСА́ТИ (виступаючи, виснути над ким-, чим-небудь), ЗВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИСЯрідше,ВИ́СІ́ТИрідше. - Док.: нави́снути, зви́снути, пови́снути, зві́ситися. Підмитий зісподу прибоєм, він [мис] грізно нависав над кипінню хвиль широким склепінням (З. Тулуб); Сидорчук стояв, виструнчившись, і його черевце солідно звисало над столом (Ю. Бедзик); На вузькім стрімчаку [скелі], немов орлине гніздо, повис отой замок (М. Старицький); Над тим яром на гострих, як ребра, верхах гори позвішувалось зелене дерево, так, як часом замети снігу звішуються над стріхою (І. Нечуй-Левицький); Над самою водою висіла тут величезна скала (І. Франко). - Пор. 1. ви́сі́ти.
НАВИСА́ТИ (розміщатися низько над чим-небудь), ЗВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ВИ́СІ́ТИ, ВИ́СНУТИ, НАДВИСА́ТИрозм. - Док.: нави́снути, зви́снути, пови́снути, надви́снути. Йдеш вулицею, і виноград лізе з кожного двору, заходиш на веранду - аж на плечі тобі нависає (О. Гончар); Низька, похмура стеля звисає над самою головою (П. Колесник); Над даллю сірим, мовчазним шатром Повсть неба повисала непрозора (Л. Первомайський); Висло небо чуже наді мною (Я. Шпорта). - Пор. 2. ви́сі́ти.
НАЛЯГА́ТИна що (про темряву, мряку, туман і т. ін. - охоплювати, окутувати собою що-небудь), НАВИСА́ТИнад чим, ОПУСКА́ТИСЯна що і над чим,СПАДА́ТИ, СПУСКА́ТИСЯна що і над чим. - Док.: налягти́, нави́снути, опусти́тися, спа́сти, спусти́тися. Тиша налягла на весь світ, м’яка і тепла (В. Собко); Ніч нависала над мертвим степом (С. Голованівський); Згори на верхоліття лісу спускався сизий присмерк (М. Стельмах); І тільки як спали на землю вечірні сутінки, - прининився бій (П. Кочура); Темний морок спустився на землю (Панас Мирний). - Пор. 1. насува́тися.

Словник фразеологізмів

нави́снути / нависа́ти на о́чі кому. Привернути чию-небудь увагу, зацікавити когось. [Горпина:] Як ти почнеш балакати про те, як ти мене любиш, то мені здається, що тобі нависло на очі моє хазяйство та худоба… (М. Кропивницький); // Зустрітися, сподобатися кому-небудь. [Виборний:] Так чом же ви не одружитеся? .. Чи ще, може, сужена на очі не нависла? (І. Котляревський); — Це вже хтось тобі навис на очі. Щось таке та є! — обізвався Роман.— Ніхто мені не навис на очі. Я тебе полюбила і більше нікого в світі не буду любити (І. Нечуй-Левицький).

[чо́рні] хма́ри збира́ються (нависа́ють, ску́пчуються і т. ін.) / зібра́лися (нави́сли, ску́пчилися і т. ін.) над ким—чим, навколо кого—чого. Кому-, чому-небудь загрожує неприємність, горе, біда і т. ін. Вони [онуки Мономаха] данину злій орді Платили й гризлись між собою, А чорні хмари над тобою [Львовом] уже збиралися тоді (Д. Павличко); — Скажи, хай приїжджає сьогодні на збори, бо наді мною нависли хмари (М. Зарудний); Чорні хмари Другої світової війни скупчувалися над земною кулею (З журналу). згу́щуються важкі́ хма́ри. Василеві було дуже важко. Йому здавалось, що навколо нього згущувались важкі хмари (П. Панч). над голово́ю (голі́вонькою) збира́ються [чо́рні] хма́ри чиєю, кого. Над головою Василини збиралися чорні хмари (І. Нечуй-Левицький); Над Федьковою ясною голівонькою збиралися хмари (А. Дімаров). нависа́ють грозові́ хма́ри. Батько прикипів поглядом до телеекрана. Над улюбленою командою нависли грозові хмари (З газети).

[чо́рні] хма́ри збира́ються (нависа́ють, ску́пчуються і т. ін.) / зібра́лися (нави́сли, ску́пчилися і т. ін.) над ким—чим, навколо кого—чого. Кому-, чому-небудь загрожує неприємність, горе, біда і т. ін. Вони [онуки Мономаха] данину злій орді Платили й гризлись між собою, А чорні хмари над тобою [Львовом] уже збиралися тоді (Д. Павличко); — Скажи, хай приїжджає сьогодні на збори, бо наді мною нависли хмари (М. Зарудний); Чорні хмари Другої світової війни скупчувалися над земною кулею (З журналу). згу́щуються важкі́ хма́ри. Василеві було дуже важко. Йому здавалось, що навколо нього згущувались важкі хмари (П. Панч). над голово́ю (голі́вонькою) збира́ються [чо́рні] хма́ри чиєю, кого. Над головою Василини збиралися чорні хмари (І. Нечуй-Левицький); Над Федьковою ясною голівонькою збиралися хмари (А. Дімаров). нависа́ють грозові́ хма́ри. Батько прикипів поглядом до телеекрана. Над улюбленою командою нависли грозові хмари (З газети).

[чо́рні] хма́ри збира́ються (нависа́ють, ску́пчуються і т. ін.) / зібра́лися (нави́сли, ску́пчилися і т. ін.) над ким—чим, навколо кого—чого. Кому-, чому-небудь загрожує неприємність, горе, біда і т. ін. Вони [онуки Мономаха] данину злій орді Платили й гризлись між собою, А чорні хмари над тобою [Львовом] уже збиралися тоді (Д. Павличко); — Скажи, хай приїжджає сьогодні на збори, бо наді мною нависли хмари (М. Зарудний); Чорні хмари Другої світової війни скупчувалися над земною кулею (З журналу). згу́щуються важкі́ хма́ри. Василеві було дуже важко. Йому здавалось, що навколо нього згущувались важкі хмари (П. Панч). над голово́ю (голі́вонькою) збира́ються [чо́рні] хма́ри чиєю, кого. Над головою Василини збиралися чорні хмари (І. Нечуй-Левицький); Над Федьковою ясною голівонькою збиралися хмари (А. Дімаров). нависа́ють грозові́ хма́ри. Батько прикипів поглядом до телеекрана. Над улюбленою командою нависли грозові хмари (З газети).