навербований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний навербо́ваний навербо́вана навербо́ване навербо́вані
родовий навербо́ваного навербо́ваної навербо́ваного навербо́ваних
давальний навербо́ваному навербо́ваній навербо́ваному навербо́ваним
знахідний навербо́ваний навербо́вану навербо́ване навербо́вані
орудний навербо́ваним навербо́ваною навербо́ваним навербо́ваними
місцевий на/у навербо́ваному, навербо́ванім на/у навербо́ваній на/у навербо́ваному, навербо́ванім на/у навербо́ваних