[аж] сли́на [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. 1. Кому-небудь дуже хочеться з’їсти, випити щось або хто-небудь передчуває насолоду від чогось смачного, апетитного. — Якби можна… підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані.— Тьфу! Мовчіть-бо, бо слина котиться (М. Коцюбинський); [Пузир:] Зараз будемо обідать. Тільки вибачайте — у мене фрикасе нема, а по-хазяйськи: солонина до хріну, борщ .. [Золотницький:] Чудово! Аж слина котиться! (І. Карпенко-Карий); Оповідав Іван про все те так смачно, що аж слина текла по губах (Ю. Збанацький). [аж] сли́нка ко́титься (тече́). Салат, редька густо зеленіють біля тину — в Гриця аж слинка тече: це б він тут поласував (Ю. Збанацький).
2. Хто-небудь дуже хоче придбати щось, заволодіти чимсь принадним. Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались Їм подарки, Насилу обійшлось без сварки (І. Котляревський). сли́нка коти́лася. Жалібніше про ясир треба писати. Щоб панові канцлеру слинка котилася від згадки про турчинок і невільників (Іван Ле).