набутися 2 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(побути довго, досхочу)
Словник відмінків
Інфінітив | набу́тися, набу́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | набу́дьмося, набу́дьмось | |
2 особа | набу́дься | набу́дьтеся, набу́дьтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | набу́дуся, набу́дусь | набу́демося, набу́демось, набу́демся |
2 особа | набу́дешся | набу́детеся, набу́детесь |
3 особа | набу́деться | набу́дуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | набу́вся, набу́всь | набули́ся, набули́сь |
жін.р. | набула́ся, набула́сь | |
сер.р. | набуло́ся, набуло́сь | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
набу́вшись |
-2-
дієслово доконаного виду
(взутися)
Словник відмінків
Інфінітив | набу́тися, набу́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | набу́дьмося, набу́дьмось | |
2 особа | набу́дься | набу́дьтеся, набу́дьтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | набу́дуся, набу́дусь | набу́демося, набу́демось, набу́демся |
2 особа | набу́дешся | набу́детеся, набу́детесь |
3 особа | набу́деться | набу́дуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | набу́вся, набу́всь | набули́ся, набули́сь |
жін.р. | набула́ся, набула́сь | |
сер.р. | набуло́ся, набуло́сь | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
набу́вшись |
Словник відмінків
Інфінітив | набу́тися, набу́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | набу́ймося, набу́ймось | |
2 особа | набу́йся, набу́йсь | набу́йтеся, набу́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | набу́юся, набу́юсь | набу́ємося, набу́ємось, набу́ємся |
2 особа | набу́єшся | набу́єтеся, набу́єтесь |
3 особа | набу́ється | набу́ються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | набу́вся, набу́всь | набу́лися, набу́лись |
жін.р. | набу́лася, набу́лась | |
сер.р. | набу́лося, набу́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
набу́вшись |