набендюжитися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив набендю́житися, набендю́житись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа набендю́житься набендю́жаться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. набендю́жився, набендю́живсь набендю́жилися, набендю́жились
жін.р. набендю́жилася, набендю́жилась
сер.р. набендю́жилося, набендю́жилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
набендю́жившись