набачити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | наба́чити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | наба́чмо | |
2 особа | наба́ч | наба́чте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | наба́чу | наба́чимо, наба́чим |
2 особа | наба́чиш | наба́чите |
3 особа | наба́чить | наба́чать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | наба́чив | наба́чили |
жін.р. | наба́чила | |
сер.р. | наба́чило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
наба́чений | ||
Безособова форма | ||
наба́чено | ||
Дієприслівник | ||
наба́чивши |