набатувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | набатува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | набату́ймо | |
2 особа | набату́й | набату́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | набату́ю | набату́ємо, набату́єм |
2 особа | набату́єш | набату́єте |
3 особа | набату́є | набату́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | набатува́в | набатува́ли |
жін.р. | набатува́ла | |
сер.р. | набатува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
набатува́вши |