-1-
іменник жіночого роду
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний місци́на місци́ни
родовий місци́ни місци́н
давальний місци́ні місци́нам
знахідний місци́ну місци́ни
орудний місци́ною місци́нами
місцевий на/у місци́ні на/у місци́нах
кличний місци́но* місци́ни*

Словник синонімів

МІ́СЦЕ (простір, зайнятий або який може бути зайнятий кимсь, чимсь), МІСЦИ́НА[МІСТИ́НА]розм.Недалечко од того місця, де вони стояли, валялась стара липа, зламана й повалена бурею (І. Нечуй-Левицький); Всю місцину біля місточка і далі од літнього кінотеатру здавна звуть Зелені Зозулі чи просто Зозулі (Т. Масенко); Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (К. Гордієнко).
МІСЦЕ́ВІСТЬ (якийсь простір на земній поверхні), МІ́СЦЕперев. мн., МІСЦИ́НА[МІСТИ́НА]розм.Скрізь встановили карантин, з зараженої місцевості не приймали посилок, а листи обкурювали сіркою (З. Тулуб); Є місця - чувати: Круглий рік весна... (П. Грабовський); Перед ним неначе горяна місцина на двадцять верстов навкруги (І. Нечуй-Левицький); Безлюдна містина, вигоріла трава, і вибухи гуркають то там, то там по всій висоті (О. Гончар).