мірити 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | мі́рити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | мі́рмо | |
2 особа | мір | мі́рте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | мі́ритиму | мі́ритимемо, мі́ритимем |
2 особа | мі́ритимеш | мі́ритимете |
3 особа | мі́ритиме | мі́ритимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | мі́рю | мі́римо, мі́рим |
2 особа | мі́риш | мі́рите |
3 особа | мі́рить | мі́рять |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
мі́рячи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | мі́рив | мі́рили |
жін. р. | мі́рила | |
сер. р. | мі́рило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
мі́рений | ||
Безособова форма | ||
мі́рено | ||
Дієприслівник | ||
мі́ривши |