мірити 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив мі́рити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   мі́рмо
2 особа мір мі́рте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа мі́ритиму мі́ритимемо, мі́ритимем
2 особа мі́ритимеш мі́ритимете
3 особа мі́ритиме мі́ритимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа мі́рю мі́римо, мі́рим
2 особа мі́риш мі́рите
3 особа мі́рить мі́рять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
мі́рячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. мі́рив мі́рили
жін. р. мі́рила
сер. р. мі́рило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
мі́рений
Безособова форма
мі́рено
Дієприслівник
мі́ривши