-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | му́кати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | му́каймо |
2 особа | му́кай | му́кайте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | му́катиму | му́катимемо, му́катимем |
2 особа | му́катимеш | му́катимете |
3 особа | му́катиме | му́катимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | му́каю | му́каємо, му́каєм |
2 особа | му́каєш | му́каєте |
3 особа | му́кає | му́кають |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
му́каючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | му́кав | му́кали |
жін. р. | му́кала |
сер. р. | му́кало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
му́кавши |
Словник синонімів
МУГИ́КАТИ розм. (вимовляти "мг", "гм", "хм"), ГМИ́КАТИ розм., ХМИ́КАТИ розм., МУ́КАТИ розм. - Док.: муги́кнути, промуги́кати, гми́кнути, хми́кнути, му́кнути, прому́кати. Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю. Яновський); Яремі хотілося сміятися з надміру тендітного німця, але він стримувався, тільки сопів і гмикав, мовби відкашлювався (П. Загребельний); Вусате обличчя обертається за співчуттям до Плачинди, але той тільки невиразно хмикає: мовляв, кожен по-своєму господарює (М. Стельмах); Тимофій тільки мукав та гикав (Панас Мирний).
РЕВІ́ТИ [РЕВТИ́] (видавати гучні протяжні звуки), РУСТИ́ діал.; БУТІ́ТИ діал. (глухо); РИ́КАТИ (про тварин взагалі - сильно; перев. про хижаків - видавати уривчасті загрозливі звуки); РИЧА́ТИ (про тварин - видавати протяжливі звуки, що нагадують звук "р-р-р"); МУ́КАТИ (про велику рогату худобу - видавати звуки "му-му"). - Док.: ревну́ти, ревону́ти підсил. прореві́ти [проревти́], ри́кнути, му́кнути, прому́кати. - Воно було б зовсім не диво, Коли б він їв собі м’ясиво, - Ведмідь сердито став ревіть. - А то він сіно їв! (Є. Гребінка); Щосекунди ревуть і плачуть сирени (М. Коцюбинський); Маріка починає русти. - А не перестанеш, мой! - ревнув на неї Тимофій, але так ревнув, що Маріка відразу вмовкла (Г. Хоткевич); Бик став бутіти (О. Гончар); Ведмідь гатив лапами по воді. Замість риби попадалося каміння. Він відкидав його злісно вбік і люто рикав (А. Турчинська); Серед ночі лев страшно ричав (П. Грабовський); Корови чекали вже на неї, а побачивши свою звичайну вечерю, зачали ричати з радості (І. Франко); Високе вже прокинулось. Галасували півні, ревіли корови, мукали скривджені телята (Ю. Збанацький).