-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив маха́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   маха́ймо
2 особа маха́й маха́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа маха́тиму маха́тимемо, маха́тимем
2 особа маха́тимеш маха́тимете
3 особа маха́тиме маха́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа маха́ю маха́ємо, маха́єм
2 особа маха́єш маха́єте
3 особа маха́є маха́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
маха́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. маха́в маха́ли
жін. р. маха́ла
сер. р. маха́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
маха́вши

Словник синонімів

ІТИ́[ЙТИ] (роблячи кроки, пересуватися в просторі),ПРОСТУВА́ТИ, ПРЯМУВА́ТИ, СТУПА́ТИ, МАНДРУВА́ТИрозм.,ТО́ПАТИрозм.,ТУПЦЮВА́ТИрозм.,ТУ́ПЦЯТИрозм.,ТУ́ПАТИрозм.,ГРЯСТИ́уроч., поет., ПОСТУПА́ТИСЯрозм.,ПОСТУПА́ТИзаст.; КРОКУВА́ТИ, МАРШИРУВА́ТИ[МАРШУВА́ТИ]розм. (перев. широким, розміреним кроком); ВИСТУПА́ТИ (поважно, з гідністю); ПЛИВТИ́[ПЛИ́СТИ], ПЛИ́НУТИ (плавно або суцільною масою); БРА́ТИСЯрозм. (перев. через силу); МАХА́ТИрозм.,ШУРУВА́ТИрозм. (перев. у наказ. способі - швидко, енергійно); ЧИМЧИКУВА́ТИрозм. (часто ступаючи); РУБА́ТИрозм. (енергійно, ступаючи твердо, чітко); ТЕЛІПА́ТИСЯрозм.,ТЕЛЮ́ЩИТИСЯрозм.,ТАСКА́ТИСЯрозм. (далеко або неохоче); ПЕ́РТИфам.,ПЕ́РТИСЯфам.,ТАРАБА́НИТИСЯфам. (на велику відстань). Вона йшла день, ішла два і не бачила ні одного села, ні одного хутора (І. Нечуй-Левицький); Простували [люди] дорогою, потім звернули в занесений і неходжений степ (В. Барка); Дівчата купками прямували вулицею (М. Коцюбинський); Поруч коня ступав босий хлопчак (П. Козланюк); Сахно з якимсь моторошним почуттяммандрувала через анфіладу порожніх покоїв (Ю. Смолич); - Хто йде?.. А - ти? Утік? Ну, топай же в яр. Наші там (А. Головко); Голова ставить прапор біля хвіртки і по-качачому тупцює до хати (В. Яворівський); Батько бадьоро тупав по сходах (Л. Смілянський); Мезентій наперед Тирренський Пред страшним воїнством гряде (І. Котляревський); Окине [Пилип] оком через плече - поступаються слідом ще чотирнадцять косарів (з газети); За возиком поступав, пхаючи його наперед себе, молодий парубчак (І. Франко); Надя швидко крокує попереду (І. Рябокляч); Я живу на околиці міста і до центру люблю марширувати пішки (О. Ковінька); Йдуть ковалівці на роботув поле. Одні виступають поважно і не швидкуються, інші поспішають (В. Кучер); Юрба пливла до церкви з трьох боків (І. Микитенко); Не йде [Андрій] уже, а плине - Згорда стрельне з-під брови (Д. Білоус); Чорно-рябі каченята, крякаючи, у двір слідком беруться (Марко Вовчок); Василино, а ти що дома? Ти не знаєш, що в мене робота? Махай на лан (Лесь Мартович); Не встиг скинути комбінезон, як його покликали: - Студент, шуруй до механіка! (М. Зарудний); Ясь тим часомчимчикувавтолокою, поки не сховався у сутінках (Р. Іванчук); - Питаю, чи не хочеш ти отак пішака рубати до самого Києва? (В. Кучер); - Піти б до Петра та до Якима, - подумав він. - Так же не близький світ: треба аж на Побиванку теліпатись... (Панас Мирний); Або з чим ще можна зрівняти таку дурість: поїхати на свої негусті гроші на Камчатку і телющитися за сотні верст від одного житла до другого, щоб описати життя.. тубільців (М. Стельмах); А козаки роздирають його на шматки своїми скаргами й примушують таскатися в погоду й непогоду чортзна-де (З. Тулуб); [Христина:] А звідки ти, хлопчику? [Хлопчик:] Я з Головчинців. [Христина:] Бідне - такий світ перло проти ночі (С. Васильченко); - Чого тобі тарабанитись до тієї розхристаної оселі аж на край села? (М. Стельмах). - Пор. 1. брести́, 1. дріботі́ти, 1. перехо́дити.
МАХА́ТИ (робити рухи, помахи чимось у повітрі; помахом подавати знак наблизитись, виконати якусь дію тощо), ВИХА́ТИ, ВІ́ЯТИ, МА́ЯТИ, ПОВІВА́ТИрозм., МОТА́ТИрозм.;ЗМА́ХУВАТИ (робити рух знизу вгору); КИВА́ТИ (помахом руки, предмета давати комусь знак наблизитися, виконати якусь дію тощо); ПОКИ́ВУВАТИ (злегка); БАЛА́МКАТИдіал. (недбало); ВИЛЯ́ТИчим, розм.,ВИХЛЯ́ТИчим, розм. (про собак - крутити хвостом). - Док.: махну́ти[махону́ти], вихну́ти, ві́йнути, пові́яти, майну́ти, мотну́ти, змахну́ти, кивну́ти, покива́ти, вильну́ти. На рові стоїть засмикана конячина й, незважаючи на людей, махає хвостом і сумно хитає головою (В. Винниченко); - Я зупинився, мовчки махаю йому рукою, щоб з дерева злазив (Григорій Тютюнник); Микола зняв шапку і вихав нею над головою (І. Нечуй-Левицький); Над бездонними глухими ущелинами віють крилами чорні птахи (О. Донченко); Трьомсин їде холодочком, Малахаєчкою має, Мов коня-то підганяє (І. Манжура); Їх одежа й хустки аж повівали в кружанні (О. Кобилянська); Безсильно крізь сльози мотала [Маруся] рукою - іди, іди (Г. Хоткевич); Вибухнув постріл, лейтенант змахнув руками, мов веслами, і впав навзнак (П. Колесник); Зиркнув на берег, а там Коська. Таємниче рукою киває, до себе кличе (Ю. Збанацький); Дід Мартин навіть головою покивує - видно, зійшлися з його думками Кобзареві (М. Олійник); А впорожні йшла [Улянка] помалу, човгаючи ногами і безсило баламкаючи руками (Леся Українка); Шарко виляв хвостом у реп’яхах (П. Панч); Жучка.. переступила з ноги на ногу, вихляла хвостом (Б. Антоненко-Давидович).

Словник фразеологізмів

махну́ти / рідше маха́ти руко́ю. 1. на кого—що і без додатка. Перестати займатися ким-, чим-небудь, турбуватися про когось, щось, збайдужити до когось, чогось. За її поняттями, до лікарні іде той, хто вже махнув на себе рукою або кому робити нічого (М. Ю. Тарновський); Але ні разу й думки не майнуло махнути на батька рукою; ну, що, мовляв, я можу..? (Ю. Шовкопляс); Скільки часу ведуться пошуки цієї сировини для виробництва алюмінію — все марно. Інший би махнув рукою: значить, нема, коли ніхто не знайшов. Та не така людина Бас (З газети); // Перестати говорити про щось, обірвати розмову. — Не гнівіть, кумо, Бога,— почала було говорити сусідка, та потім махнула рукою,— досить їй було й свого (Леся Українка); // Залишити, покинути когось, щось. — Махнути б на неї [тару] рукою, та тільки й діла! Однак Хома непохитно стояв на своєму. — Як-то махнути рукою? Як-то — війна спише? Проти такої безгосподарності волало все його нутро (О. Гончар). махну́ти рука́ми. Зося вже махнула на його [нього] руками (І. Нечуй-Левицький).

2. на кого. Не турбувати, не чіпати когось. Зустрів [Рубін] лише Женю Індиченка, але Женя був по вуха закоханий, ходив незрозумілий, дивний і все зітхав. ..Рубін махнув рукою на Індиченка (І. Сенченко); Мартинюк не скористався з запрошення .. й на нараду не пішов. На нього махнули рукою (Л. Дмитерко); // Відмовитися від кого-, чого-небудь. Втративши надію.., махнув рукою на свої плани й оповів свою біду Борецькому (М. Грушевський); Активно використовуються відходи виробництва, на які колись махнули рукою (З журналу); Був із цим звернувся до повіткому, а там тільки рукою махнули (М. Стельмах).

3. на що і без додатка. Перестати сподіватися на щось, чекати чогось. Пробував упіймати таксі. Нічого не вийшло. Махнув на все рукою і подався додому пішки (Я. Гримайло); // Втратити віру; зневіритися. — Довго я спав? — питаю я [діда]. Спали! Місяць уже… Між життям і смертю. Вчора доктор уже рукою махнув… (І. Франко); // Примиритися з чимсь; заспокоїтися. Прокіп Кирпа мав п’ятеро дітей — і всі, як одне, дівчата. Спочатку, було, навіть сумував, а з часом рукою махнув: зяті — теж народ непоганий (В. Сологуб); Раз по раз наштовхуючись на монолітні бюрократичні перепони, талант врешті-решт махне рукою, “заспокоїться” надовго, якщо не назавжди. А така ситуація згубна і для таланту, і для прогресу (З журналу).

ля́пати (ля́скати, маха́ти і т. ін.) язико́м що і без додатка, зневажл. Говорити (перев. що-небудь нерозумне, недоречне, нецікаве і т. ін.); базікати. Не ляпай язиком! (Сл. Б. Грінченка); Їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного? (С. Васильченко); [Ліна:] Ти мені, задрипанко, дивися: перед паничами зуби не скаль і язиком не ляскай! (Я. Мамонтов); Як собака з утіхи відчуває непереможну потребу махати хвостом, так він відчував потребу махати язиком (Л. Мартович); // Витрачати час для зайвих, непотрібних розмов; займатися пустослів’ям. — Працювати треба, а не ляпати язиком (М. Зарудний); Вони тільки язиком ляскають (Сл. Б. Грінченка); — А… йди від гріха… Чого так язиком ляскати? (М. Хвильовий).

не ці́пом маха́ти. Треба вміти, непросто (робити, виконувати щось). — Ото, яка наука страшна, то не ціпом махати (В. Стефаник); — Іване, а ти мастак брехати? — несподівано запитав я Кульбабенка.— Умію,— збентежився він, а потім, подумавши, що це треба в розвідницьких справах, веселіше відповів: — Брехати — не ціпом махати (М. Стельмах).