-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | марносло́вити |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | марносло́вмо |
2 особа | марносло́в | марносло́вте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | марносло́витиму | марносло́витимемо, марносло́витимем |
2 особа | марносло́витимеш | марносло́витимете |
3 особа | марносло́витиме | марносло́витимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | марносло́влю | марносло́вимо, марносло́вим |
2 особа | марносло́виш | марносло́вите |
3 особа | марносло́вить | марносло́влять |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
марносло́влячи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | марносло́вив | марносло́вили |
жін. р. | марносло́вила |
сер. р. | марносло́вило |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
марносло́вивши |
Словник синонімів
БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл., ШКАБАРЧА́ТИ зневажл., СЛЕБЕЗУВА́ТИ [СЛЕБІЗУВА́ТИ] розм., МАРНОСЛО́ВИТИ рідше, ГАЛА́КАТИ розм. рідше, ҐАЛАМА́ҐАТИ діал.; ТЕРЕВЕ́НИТИ зневажл., ЛЕПЕТА́ТИ розм., ЛОПОТА́ТИ [ЛОПОТІ́ТИ] розм. (говорити про щось незначне, несерйозне); БАЛЯНДРА́СИТИ розм., БАЛАГУ́РИТИ розм. рідше, ПЕРЕБЕНДЮВА́ТИ розм. рідше (пересипаючи мову жартами); ПРОСТОРІ́КУВАТИ [ПРОСТОРІ́КАТИ] розм., РОЗБАЛА́КУВАТИ розм., РОЗГЛАГО́ЛЬСТВУВАТИ розм. (багато, часто беззмістовно, але з претензією, пишномовно і т. ін.). Так вони й життя прожили вкупі - Мотря пащекувала, базікала за десятьох, а Ягор мовчав, як глухий (О. Копиленко); Він [сторож], поклавши хлудину на плече, миролюбно патякає в гурті школярів, що тепер цікаво обступили його колом (С. Васильченко); Марко теревенив і розпатякував цілу дорогу (Григорій Тютюнник); - Мені ще мати, коли я маленьким був, казала - не пасталакай багато, у людей вуха болітимуть (А. Хижняк); Довго гомоніли, галдикали, били та морочили голову [бурсаки], дошукуючись - де ж справді взялася на селі ця таємнича Оксана (С. Васильченко); - Дядьку Кузьмо, ви.. не застрельте мене отут у сараї, - настрашеним голосом просив Джмелик. - Щитай, що й пристрелю, коли будеш отак шкабарчати (Григорій Тютюнник); Параска рада, слебезує по всьому місту, який у неї син розумний (Панас Мирний); І тут не дозволяє [Богдан Михайлович], аби слова стерлися, зашмарували чи змазали суть. Не марнословив, говорив, що на мислі мав (В. Большак); Біля парників уже галакало жіноцтво, озброєне лопатами і граблями (М. Стельмах); - Ії мама тут! Он там стоїть із моїм чоловіком коло брами та й лопотить (О. Кобилянська); Ті [парубки] було зійдуться на вечорниці.. та як стануть баляндрасить, то й мертвий би розреготався... (О. Стороженко); Ернест усім тягарем свого тіла повісивсь на Начковім плечі і почав просторікувати без перерви (І. Франко). - Пор. верзти́, 2. говори́ти, 2. торохті́ти.