мантити 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
Інфінітив | манти́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | манті́мо, манті́м | |
2 особа | манти́ | манті́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | манти́тиму | манти́тимемо, манти́тимем |
2 особа | манти́тимеш | манти́тимете |
3 особа | манти́тиме | манти́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | манчу́ | мантимо́, манти́м |
2 особа | манти́ш | мантите́ |
3 особа | манти́ть | мантя́ть |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
мантячи́* | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | манти́в | манти́ли |
жін. р. | манти́ла | |
сер. р. | манти́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
манти́вши |