мантити 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив манти́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   манті́мо, манті́м
2 особа манти́ манті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа манти́тиму манти́тимемо, манти́тимем
2 особа манти́тимеш манти́тимете
3 особа манти́тиме манти́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа манчу́ мантимо́, манти́м
2 особа манти́ш мантите́
3 особа манти́ть мантя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
мантячи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. манти́в манти́ли
жін. р. манти́ла
сер. р. манти́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
манти́вши