-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив мани́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   мані́мо, мані́м
2 особа мани́ мані́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа мани́тиму мани́тимемо, мани́тимем
2 особа мани́тимеш мани́тимете
3 особа мани́тиме мани́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа маню́ ма́нимо, ма́ним
2 особа ма́ниш ма́ните
3 особа ма́нить ма́нять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ма́нячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. мани́в мани́ли
жін. р. мани́ла
сер. р. мани́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
мани́вши

Словник синонімів

ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИрідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ, ЗВА́ТИ, ПОРИВА́ТИ, СПОКУША́ТИ, СПОКУ́ШУВАТИрідше, ПОМИКА́ТИрозм., КОЦЮ́БИТИфам. - Док.: прива́бити, зва́бити, зава́бити, прина́дити, зна́дити, примани́ти, потягти́, потягну́ти, притягти́, притягну́ти, покли́кати, позва́ти, спокуси́ти. Се тепло, ся немов весняна днина серед зими вабили Дмитрика, тягли його в далечінь (М. Коцюбинський); Він [фронт] зараз вабив її, притягував до себе з магічною силою (О. Гончар); Весняне повітря збуджує уяву.., кличе, манить - куди? Куди вабить і зве? (Є. Гуцало); Мене приваблював порт (Ю. Яновський); - Тільки згадка про тебе зваблювала мене сюди якоюсь таємною принадою!.. (Б. Грінченко); Подекуди вона [трава].. стелеться по землі, заваблює подорожнього (О. Гончар); Надзвичайна людська цікавість якось манить і надить і тягне в ті невідомі краї (І. Нечуй-Левицький); Ой казала мені мати І приказувала, Щоб я хлопців у садочок Не принаджувала (пісня); Твій образ у воді.. Гойдається і знаджує до себе у Глибінь (М. Старицький); Ниви з конюшиною простиралися ген-ген, приманювали кождого до себе (О. Кобилянська); І потягло мене туди, Де шум верстатів не стиха (Л. Забашта); Море! Воно притягало, як казка (І. Микитенко); Мене поривало з дому між люди (Ірина Вільде); - Мене не спокушає ваша пропозиція (І. Кулик); Не видно моєї хати, тільки видно грушу, Туди ж помикає щовечора душу (П. Чубинський); Мене вже так і коцюбить до танців (М. Кропивницький).
ВА́БИТИ (перев. у спол. зі сл. зір, око, погляд і т. ін. - привертати увагу приємним виглядом, красою тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ПРИКО́ВУВАТИ, СПОКУША́ТИ, ЧАРУВА́ТИ, ПРИЧАРО́ВУВАТИ, ТІ́ШИТИ, ВТІША́ТИ, РА́ДУВАТИ, КРАСУВА́ТИрідко. - Док.: прива́бити, приверну́ти, примани́ти, прина́дити, притягти́, притягну́ти, прикува́ти, спокуси́ти, причарува́ти. І розкішна природа Вкраїни У величній красі Вабить погляди всі (В. Самійленко); Гоголь - це людина, яка привернула погляди всієї мислячої Росії до України (М. Рильський); Увінчані лісами сині гори приваблювали зір мій іздаля (І. Гончаренко); Все бентежило й манило зір (І. Рябокляч); Грандіозні.. пні [берез] приманюють до себе ніжністю та білістю (О. Кобилянська); Я й Середземне бачив море у Провансальському краю... Усі вони втішали зори І душу надили мою (М. Рильський); Ясно-зелені пшениці і холодні жита притягували погляди (К. Гордієнко); Гастрономічні крамниці спокушали зір бляшанками різних консервів (О. Донченко); Як чарує очі влітку над горою сонця схід (М. Терещенко); Луки, оливні гаї споконвіку тут тішили око (М. Зеров); Знову оживали степи, цвіли, колосились і радували зір і серце людини (Є. Кравченко); Дороге та блискуче [намисто]!.. Оця-то блискучість і красує очі (М. Кропивницький). - Пор. 1. зачаро́вувати.
КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИрозм.,ЗВА́ТИрозм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою, поглядом тощо); ПІДКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИ́КУВАТИ, ПІДЗИВА́ТИ, ПРИЗИВА́ТИрозм. (жестом, голосом просити або вимагати підійти); ЗАКЛИКА́ТИ, ЗАЗИВА́ТИрозм. (просити кого-небудь зайти кудись, в якесь приміщення); УКЛИКА́ТИ[ВКЛИКА́ТИ]розм.,УЗИВА́ТИ[ВЗИВА́ТИ]діал. (просити зайти в якесь приміщення, всередину чогось). - Док.: покли́кати, покли́кнути, позва́ти, гукну́ти, гукону́типідсил.нагука́ти, нагукну́ти, помани́ти, примани́ти, підкли́кати, прикли́кати, підізва́ти, призва́ти, закли́кати, зазва́ти, укли́кати[вкли́кати], узва́ти[взва́ти], увізва́ти[ввізва́ти]. Микола кликав вечерять (М. Коцюбинський); Брате милий, брате-соколоньку, Ти покинув сестру-сиротоньку, А я ходжу-покликаю, Як зозуля в темнім гаю: - Ой, вернися з далекого краю! (пісня); Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю (П. Куліш); - А йдіть сюди! - гукає старший хлопчик (М. Коцюбинський); - Я знаю, ти зараз можеш нагукати солдата, але не клопочися даремно, - вони мене не впіймають (В. Кучер); - Хтів тікати з того видовиська. Коли це нагукує пан професор. Пішов (Ю. Яновський); - То чого ж вона ще на поміч волає? (І. Цюпа); Грицько, сівши в однім кінці хати на лавці, манив до себе дитину (Ганна Барвінок); Настя часто бачить її в садах, підкликає і щиро балакає з нею (З. Тулуб); Тут він двох щонайвірніших Слуг до себе прикликає (Леся Українка); Як скінчилась муштра, командир підізвав до себе Івана і на мене кивнув. Підійшов.. і я (О. Стороженко); Мати сина призиває: - Вернись, синку, вернись, синку, Додомоньку - Змию тобі головоньку (пісня); Старий батько З усієї сили З молодицями танцює, Та двір вимітає, Та прихожих, проїзжачих У двір закликає (Т. Шевченко); - Ідіть до царя, вашого батька, та й зазивайте його до мене обідати (О. Стороженко); Вона усе виходила дивитись, вкликала, дожидала - нікого не було цілу ніч (Марко Вовчок); Узивають її в хату, питаю: - Чи підеш, чи ні? (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. оклика́ти.
ПРИНА́ДЖУВАТИ (змушувати наближатися рибу, птаха, звіра, застосовуючи принаду; викликати прихід, появу когось певним способом), НА́ДИТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, МАНИ́ТИ, ВА́БИТИ, ПРИВА́БЛЮВАТИрідше. - Док.: прина́дити, примани́ти, прива́бити. Дослідники моря давно вже помітили, що риб принаджує світло (з журналу); А скільки було мороки, коли стали шукати турбіну й генератора, принаджувати сторонніх майстрів, вчити своїх колгоспних (Ю. Яновський); Ллється дзвін коси серед густих отав, І коник на гачку спадає в тихий став, Краснопір надячи та пліть червонооку (М. Рильський); Франка шелестом зерна у фартусі приманила довірливого Дончака [жеребця] (С. Чорнобривець); Різку сховає за спину, а грушею манить будь-якого хлопця (І. Нечуй-Левицький); Ой стояла дівчинонька під новою стрішкой, Та вабила козаченька волоським горішком (коломийка).

Словник фразеологізмів

мани́ти [до се́бе] о́чі чиї, кого, чим і без додатка. 1. Приваблювати своїм виглядом, красою, свіжістю і т. ін. Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівничою свіжиною та прохолодою (І. Нечуй-Левицький).

2. Викликати інтерес; цікавити. А поета манить не лише минуле .. Його очі манить світлий завтрашній день (З журналу).

мани́ти [до се́бе] о́чі чиї, кого, чим і без додатка. 1. Приваблювати своїм виглядом, красою, свіжістю і т. ін. Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівничою свіжиною та прохолодою (І. Нечуй-Левицький).

2. Викликати інтерес; цікавити. А поета манить не лише минуле .. Його очі манить світлий завтрашній день (З журналу).