-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив мандрува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   мандру́ймо
2 особа мандру́й мандру́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа мандрува́тиму мандрува́тимемо, мандрува́тимем
2 особа мандрува́тимеш мандрува́тимете
3 особа мандрува́тиме мандрува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа мандру́ю мандру́ємо, мандру́єм
2 особа мандру́єш мандру́єте
3 особа мандру́є мандру́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
мандру́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. мандрува́в мандрува́ли
жін. р. мандрува́ла
сер. р. мандрува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
мандро́ваний
Безособова форма
мандро́вано
Дієприслівник
мандрува́вши

Словник синонімів

БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИрозм.,КОЧУВА́ТИрозм.,МОТА́ТИСЯрозм.,ВЕ́ШТАТИСЯрозм.,ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм.,ВОЛОКТИ́СЯрозм.,ВОЛІКТИ́СЯрозм. рідше,ВІ́ЯТИСЯрозм.,ЛА́ЗИТИзневажл.,НИКА́ТИрозм.,ТИНЯ́ТИСЯрозм.,ШВЕ́НДЯТИрозм.,ШВЕ́НДЯТИСЯрозм. рідше,ШЛЯ́ТИСЯфам.,ПЛЕ́НТАТИСЯрозм.,ПЛЕ́НТАТИрозм. рідше,ПЛУ́ТАТИСЯрозм.,ТРИ́НДАТИСЯрозм.; БРОДЯ́ЖИТИрозм.,ТАСКА́ТИСЯрозм.,ТЯГА́ТИСЯрозм.,ХИЛЯ́ТИСЯрозм.,БУРЛАКУВА́ТИзаст.,МА́ЯТИСЯрідше,ТУЛЯ́ТИСЯрідше,ТОЛОЧИ́ТИСЯрідше (переходити, переїжджати з місця на місце, без бажання, вимушено, поневіряючись). - Ти, князю, вже не любиш мене. Нащо ж я покинула рідний край і пішла в світи блукати, тинятись та поневірятись між чужими людьми? (І. Нечуй-Левицький); Лучче ж поміркую, Де-то моя Катерина З Івасем мандрує (Т. Шевченко); Пройшло два роки. Мирно бродить Циган ватага мандрівна, І скрізь, як і раніш, знаходить Гостинний захисток вона (М. Драй-Хмара); Йому не хотілося одверто говорити про свої особисті справи ще й тому, що дружина не раз докоряла.. "Якби ти думав про сім’ю, як він, то не став би кочувати" (С. Журахович); [Адмірал:] Я знаю, важко мотатися шість років по морю. Дві війни (О. Корнійчук); Вештаючись взимку по навколишніх ярмарках, Цимбал уважно прислухався до розмов, приносячи потім у Кринички всякі новини про південні краї (О. Гончар); Бурлацька пісня звучить ближче: Заросився, забродився, Де ти, бурлак, волочився? (Ю. Мокрієв); Не жага віятись по світу та розтрачати набуту силу поривала Вас, а щира любов до свого краю (Панас Мирний); Долгорукий непокоївся лихими вістями про Ізяслава, який никав довкола Києва, неначе голодний вовк (П. Загребельний); Піп сказав: - Диви, кобзарем хоче стати, по шляхах швендяти! Не будуть з тебе люди... (Ю. Мартич); З церков роблять [шляхтичі] стайні, у святі ризи одягають всіляких паплюжників, які швендяються за польськими та чеськими ратниками (Ю. Опільський); Плентається чортяка по світу і пекла одцуравсь, бо добре зна, що жінка і там його знайде (О. Стороженко); - Хто скаже, що цей ось ентузіаст, який пуд ромашки зібрав, меншу пережив радість, ніж той, хто байдикує цілими днями, неробою живе, бродяжить десь? (О. Гончар); Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І. Котляревський); Він [Шмідель] дійсно вернув назад до Галичини, тягався з кількома мавпами й псом по провінції, пхав з дня на день нужденне життя (С. Ковалів); - Я йогокохала, ростила, здоров’я стратила, надії покладала... А тепер - самій прийшлося по чужих людях хилятися (Панас Мирний); -Старість не за горами. Самому остогид-ло вже бурлакувати й тинятись по світу. Ще десь загину під лісою ні за цапову душу (І. Нечуй-Левицький); Їхала, їхала, їхала... Куди, навіщо? Мов вигнаний дух, загублений у просторі, приречений блукати, тулятися (П. Загребельний).
ІТИ́[ЙТИ] (роблячи кроки, пересуватися в просторі),ПРОСТУВА́ТИ, ПРЯМУВА́ТИ, СТУПА́ТИ, МАНДРУВА́ТИрозм.,ТО́ПАТИрозм.,ТУПЦЮВА́ТИрозм.,ТУ́ПЦЯТИрозм.,ТУ́ПАТИрозм.,ГРЯСТИ́уроч., поет., ПОСТУПА́ТИСЯрозм.,ПОСТУПА́ТИзаст.; КРОКУВА́ТИ, МАРШИРУВА́ТИ[МАРШУВА́ТИ]розм. (перев. широким, розміреним кроком); ВИСТУПА́ТИ (поважно, з гідністю); ПЛИВТИ́[ПЛИ́СТИ], ПЛИ́НУТИ (плавно або суцільною масою); БРА́ТИСЯрозм. (перев. через силу); МАХА́ТИрозм.,ШУРУВА́ТИрозм. (перев. у наказ. способі - швидко, енергійно); ЧИМЧИКУВА́ТИрозм. (часто ступаючи); РУБА́ТИрозм. (енергійно, ступаючи твердо, чітко); ТЕЛІПА́ТИСЯрозм.,ТЕЛЮ́ЩИТИСЯрозм.,ТАСКА́ТИСЯрозм. (далеко або неохоче); ПЕ́РТИфам.,ПЕ́РТИСЯфам.,ТАРАБА́НИТИСЯфам. (на велику відстань). Вона йшла день, ішла два і не бачила ні одного села, ні одного хутора (І. Нечуй-Левицький); Простували [люди] дорогою, потім звернули в занесений і неходжений степ (В. Барка); Дівчата купками прямували вулицею (М. Коцюбинський); Поруч коня ступав босий хлопчак (П. Козланюк); Сахно з якимсь моторошним почуттяммандрувала через анфіладу порожніх покоїв (Ю. Смолич); - Хто йде?.. А - ти? Утік? Ну, топай же в яр. Наші там (А. Головко); Голова ставить прапор біля хвіртки і по-качачому тупцює до хати (В. Яворівський); Батько бадьоро тупав по сходах (Л. Смілянський); Мезентій наперед Тирренський Пред страшним воїнством гряде (І. Котляревський); Окине [Пилип] оком через плече - поступаються слідом ще чотирнадцять косарів (з газети); За возиком поступав, пхаючи його наперед себе, молодий парубчак (І. Франко); Надя швидко крокує попереду (І. Рябокляч); Я живу на околиці міста і до центру люблю марширувати пішки (О. Ковінька); Йдуть ковалівці на роботув поле. Одні виступають поважно і не швидкуються, інші поспішають (В. Кучер); Юрба пливла до церкви з трьох боків (І. Микитенко); Не йде [Андрій] уже, а плине - Згорда стрельне з-під брови (Д. Білоус); Чорно-рябі каченята, крякаючи, у двір слідком беруться (Марко Вовчок); Василино, а ти що дома? Ти не знаєш, що в мене робота? Махай на лан (Лесь Мартович); Не встиг скинути комбінезон, як його покликали: - Студент, шуруй до механіка! (М. Зарудний); Ясь тим часомчимчикувавтолокою, поки не сховався у сутінках (Р. Іванчук); - Питаю, чи не хочеш ти отак пішака рубати до самого Києва? (В. Кучер); - Піти б до Петра та до Якима, - подумав він. - Так же не близький світ: треба аж на Побиванку теліпатись... (Панас Мирний); Або з чим ще можна зрівняти таку дурість: поїхати на свої негусті гроші на Камчатку і телющитися за сотні верст від одного житла до другого, щоб описати життя.. тубільців (М. Стельмах); А козаки роздирають його на шматки своїми скаргами й примушують таскатися в погоду й непогоду чортзна-де (З. Тулуб); [Христина:] А звідки ти, хлопчику? [Хлопчик:] Я з Головчинців. [Христина:] Бідне - такий світ перло проти ночі (С. Васильченко); - Чого тобі тарабанитись до тієї розхристаної оселі аж на край села? (М. Стельмах). - Пор. 1. брести́, 1. дріботі́ти, 1. перехо́дити.
ПОДОРОЖУВА́ТИ (здійснювати подорож), МАНДРУВА́ТИ, ВОЯЖУВА́ТИзаст., ірон., жарт.; ВАНДРУВА́ТИдіал.,ПАЛЯНДРУВА́ТИдіал.; ЧУМАКУВА́ТИрозм. (подорожувати довгий час, подовгу); ХОДИ́ТИ (перев. пішки). - Треба подорожувати, - говорить згодом Дмитро Гордійович. - Не сидіть на місці, не обростайте мохом (Є. Гуцало); Нам не тісно у рідній країні, Нам не треба в чужу мандрувать (Леся Українка); Мене хотіли люди й женити з якоюсь багатою молодою вдовицею.. Одначе я, замість взяти її, намовив її поєднатися з товаришкою. Це вдалося мені, і тепер вояжують обидві, вдоволені, по світу (О. Кобилянська); Кидай, дівчино, свою долину, Вандруй зо мною на Україну (пісня); - Прийшлося самому, голому й голодному, паляндрувати (І. Франко); Гриць уже сивий, як голуб, був, а все ходив у Крим. Не хотів ані дружитись, ані дома жити - чумакував (Марко Вовчок).
ПЕРЕДАВА́ТИСЯ (про предмети - з рук до рук), ПЕРЕХО́ДИТИ, ІТИ́[ЙТИ], ХОДИ́ТИ, МАНДРУВА́ТИжарт. - Док.: переда́тися, перейти́, помандрува́ти. Світе мій! Як же ті чоботи з рук до рук передавалися! (Марко Вовчок); Кухоль ходить, переходить, Так і висихає.. "Грай, кобзарю, лий, шинкарю, Поки встане доля" (Т. Шевченко); І з рук до рук серед гульні Йде кухоль заповітний (П. Грабовський); І мандрує нова сокира з рук до рук (І. Франко).
ПЕРЕХО́ДИТИ (йти з одного місця в інше), ПЕРЕСУВА́ТИСЯ[ПЕРЕСО́ВУВАТИСЯ], ПЕРЕБИРА́ТИСЯ, ПЕРЕМІЩА́ТИСЯ[ПЕРЕМІ́ЩУВАТИСЯ], ПЕРЕСТУПА́ТИ, МАНДРУВА́ТИ, ПЕРЕБРО́ДИТИ[ПЕРЕБРО́ДЖУВАТИ], ПЕРЕБРІДА́ТИ (повільно); ПЕРЕТА́СКУВАТИСЯрозм. (повільно, через силу); ПЕРЕНО́СИТИСЯ (перев. несучи, доставляючи когось, щось); МІГРУВА́ТИкнижн. (здійснювати міграцію). - Док.: перейти́, пересу́нутися, перебра́тися, перемісти́тися, переступи́ти, перемандрува́ти, перебрести́, перетаска́тися, перенести́ся, мігрувати. Люди гурмами переходили з місця на місце (Н. Кобринська); Довго переміщалися, пересувалися, поки зібралися знайомі до знайомих (А. Хижняк); Перебираючись з місця на місце, він забрів аж на Басарабію (І. Нечуй-Левицький); Почав придивлятися [Василь], переступив трохи вбік - і справді, прямо над головою побачив зірку (Г. Хоткевич); А старчик.. мандрував собі від села до села, від міста до міста (М. Рильський); Коні, що паслися спершу на стерні, перемандрували в улоговину, де було більше трави (Григорій Тютюнник); Із краю в край людина світ весь перебродить (П. Тичина); - Від розвилки діаметр руди вужчає. Не сьогодні-завтра їй кінець, і нам доведеться переноситись в інше місце (О. Досвітній); Косяки риб, стада китів мігрують з моря в море, на сотні тисяч кілометрів (з журналу). - Пор. 1. іти́, 1. перебира́тися.