-1-
іменник чоловічого роду, істота
(лікар) [арх.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ліче́ць лічці́
родовий лічця́ лічці́в
давальний лічце́ві, лічцю́ лічця́м
знахідний лічця́ лічці́в
орудний лічце́м лічця́ми
місцевий на/у лічце́ві, лічці́, лічцю́ на/у лічця́х
кличний лічцю́ лічці́

Словник синонімів

ЛІ́КАР (особа з вищою медичною освітою, що лікує хворих), МЕ́ДИК, ДО́КТОРрозм.,ЕСКУЛА́Пжарт. заст.,ЛІЧЕ́ЦЬзаст.; ЦІЛИ́ТЕЛЬкнижн. уроч., ЗЦІЛИ́ТЕЛЬкнижн. уроч. (той, хто зціляє, виліковує); КОНОВА́Лзневажл. (поганий лікар). Йосипа Осокіна знали в Дніпропетровську як чесного лікаря, який завжди подасть безкорисливу допомогу (Д. Ткач); Лікар Яким’юк згадує академіка Яворницького як людину, що збагатила його духовно, допомогла стати справжнім медиком (М. Шаповал); Христина послала за доктором. Прийшов доктор і ледве одходив її (І. Нечуй-Левицький); Трапилось так, що його виписував той самий ескулап, який і приймав на лікування (Ю. Збанацький); Дід-лічець уже зановоперев’язав рани, приклав до них зілля (А. Хижняк); У багатьох завмирало серце, коли ступали до кабінету знаменитого цілителя (В. Большак); Вона [смола мумійо] була відома Арістотелю, нею користувалися східні зцілителі (з журналу); - Ти, Левку, - каже дружина, - коли в тебе ядуха, до дохторів не ходи - всі вони коновали (І. Драч).