ледве ледве 1 значення

-1-
прислівник
незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

ЛЕ́ДВЕ[ЛЕ́ДВИдіал.][ЛЕ́ДВІдіал.][ЛЕ́ДВОдіал.]присл. (з великими зусиллями), ЛЕДЬ, НАСИ́ЛУ, З ТРУДО́М[З ВЕЛИ́КИМ ТРУДО́М], ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЗАЛЕ́ДВЕрідше,НАЛЕ́ДВЕрозм.,ТАК-СЯ́Крозм.,СЯК-ТА́К розм.Надія Григорівна, дивлячись на їхню тяжку роботу, ледве стримувала ридання (О. Гончар); І вже ледви я, наледви Донесла до хати Оту воду... (Т. Шевченко); Так мене житє розбиває та так опоясує горем, що ледво, ледво тримаюся (В. Стефаник); Прапор ледь убгався в невеличку торбинку, довелося просто утрамбувати (О. Іваненко); От погостював, - насилу з душею вирвався! (приказка); Утрьох тримали її [Олечку] і з великим трудом вкинули в рот дві таблетки (А. Хижняк); От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла... (Г. Квітка-Основ’яненко); Кав’ярня притулилась до горба. Від неї в’ються вулички гористі, В які ледь-ледь просунеться гарба (П. Воронько); А далі - Фастів, де найняв я коні За п’ять рублів - останніх, що були, - І гордо розвалився в фаетоні, Якого шкапи ледве-ледь тягли (М. Рильський); Він ..так ізголоднів, що ледве-не-ледве дотяг до вечора (Лесь Мартович); Кожна клітинка круглого Олиного обличчя сміялася, під тугою шкірою ходором ходили якісь живчики, наче вона заледве стримувалася од сміху (Л. Первомайський); Лука довго дивився на сина, а потім тихо, що Федір наледве й розчув, мовив: - Нагнися, синку. Поклади ось сюди голову (Ю. Мушкетик); Так-сяк до весни дожили. Половини худоби село збулося: попродало (Б. Грінченко); Хлопець танув просто на очах, і фізичні сили остаточно залишили його. Останніх кілька днів він ще сяк-так пересував ноги (В. Козаченко).
ЛЕ́ДВЕ[ЛЕ́ДВИ][ЛЕ́ДВІ][ЛЕ́ДВОдіал.]присл. (майже непомітно або нечутно), ЛЕДЬ, СЛА́БО, СЛА́БКО, ТІ́ЛЬКИ, ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-НА-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ТІ́ЛЬКИ-ТІ́ЛЬКИпідсил.,ТІЛЬКИ ЩОпідсил.,ДЕ́-ДЕпідсил.,ЗАЛЕ́ДВЕрідше,НАЛЕ́ДВЕрозм.,ТІЛЬ-ТІ́ЛЬ розм.,ТІ́ЛЬКОзаст., діал.,ТІ́ЛЬКО-ТІ́ЛЬКОпідсил. заст., діал.Я йшов ледве помітною стежкою в лісі (О. Донченко); Хата вбога й невеличка, Ледві світиться віконце (Б. Грінченко); Він побачив ледво замітну стежечку (І. Франко); Од видиху ледь ворушилися чорні вуса (Н. Рибак); - Що тобі? - питає [Оля] слабо (Ірина Вільде); А там далі [гук] розлився десь далеко понад густим лісом та все лунав слабко та тихіше й замирав десь у тихих лісових западинах (І. Нечуй-Левицький); Те, що місяць назад тільки заклюнулось у серці, тепер уже снувало перед його очима, заволоділо його думками (Панас Мирний); Тиша в морі... ледве-ледве Колихає море хвилі (Леся Українка); Ще рання рань... Куди не глянь На шир Дніпра старого, - Лиш плескіт хвиль - Ледь-ледь, тіль-тіль! - І більш ніде нічого (В. Бичко); Зпід пластмасово нетривкого ледве-ледь пробивалось далеке, щось про шаблю та степ широкий і про сивого коника (Б. Олійник); У присмерку ледве-на-ледве по степу росяному шлях мрівся... (Марко Вовчок); Тільки-тільки що його [солов’я] чути: через стіни, через ґрати подає голос... (С. Васильченко); Із Умані Де-де чуть - гукають Товариші гайдамаки (Т. Шевченко); Легких образів, тіней проноситься рій У прозорій імлі розколисаних мрій; Виринають, зникають, заледве мигтять, Буцім крилами ті херувими тремтять... (М. Вороний); Корівка стоїть, похнюпилась, - тілько жива (Б. Грінченко); Місяць із-за хмар блищить - Тілько-тілько мріє (Л. Боровиковський).
ЩО́ЙНОприсл. (зовсім недавно, майже зараз), ТІ́ЛЬКИ, ТІ́ЛЬКИ ЩО, ТІ́ЛЬКИ-НО, ТІ́ЛЬКИ-ТІ́ЛЬКИпідсил., ДОПІ́РУ, ЛЕ́ДВЕ, ЛЕДЬ, ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил., ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬпідсил., ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕДВЕпідсил., ЗАЛЕ́ДВЕрозм., ТІЛЬ-ТІ́ЛЬпідсил. розм., НАЛЕ́ДВЕрозм. рідко, ДОПЕ́РВАдіал.Схилили вниз голівки щойно розквітлі підсніжники (М. Стельмах); Перед очима знов встала пустка, якою тільки пройшов (М. Коцюбинський); Вона хотіла не думати про те, що тільки що почула... (Леся Українка); Він, видно, тільки-но зайшов знадвору: вуха горіли, як стручки перцю (Григорій Тютюнник); Він ще раз піймав слід оленів - вони тільки-тільки пройшли березняком (С. Скляренко); Марко дивував товаришів, повторюючи після уроку слово в слово все, що розповідав допіру вчитель (О. Копиленко); Не слухала я її, бо вона молода, ледве шістнадцять минуло (Леся Українка); Ледь облетів з нього [жита] ніжно-зелений пил цвітіння, і колос уже тужавіє й дзвенить налитим зерном (І. Микитенко); - Їй [Марічці] заледве шістнадцять минуло (В. Гжицький); А он тіль-тіль проклюнувся грибочок (М. Стельмах); Наледве замгнеться, І вже видається, що дома я знов живу (І. Вирган). - Пор. неда́вно.