легінювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
Інфінітив | легінюва́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | легіню́ймо | |
2 особа | легіню́й | легіню́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | легінюва́тиму | легінюва́тимемо, легінюва́тимем |
2 особа | легінюва́тимеш | легінюва́тимете |
3 особа | легінюва́тиме | легінюва́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | легіню́ю | легіню́ємо, легіню́єм |
2 особа | легіню́єш | легіню́єте |
3 особа | легіню́є | легіню́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
легіню́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | легінюва́в | легінюва́ли |
жін. р. | легінюва́ла | |
сер. р. | легінюва́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
легінюва́вши |