кільцювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | кільцюва́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | кільцю́ймо | |
2 особа | кільцю́й | кільцю́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | кільцюва́тиму | кільцюва́тимемо, кільцюва́тимем |
2 особа | кільцюва́тимеш | кільцюва́тимете |
3 особа | кільцюва́тиме | кільцюва́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | кільцю́ю | кільцю́ємо, кільцю́єм |
2 особа | кільцю́єш | кільцю́єте |
3 особа | кільцю́є | кільцю́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
кільцю́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | кільцюва́в | кільцюва́ли |
жін. р. | кільцюва́ла | |
сер. р. | кільцюва́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
кільцюва́вши |