-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | квітува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | квіту́ймо |
2 особа | квіту́й | квіту́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | квітува́тиму | квітува́тимемо, квітува́тимем |
2 особа | квітува́тимеш | квітува́тимете |
3 особа | квітува́тиме | квітува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | квіту́ю | квіту́ємо, квіту́єм |
2 особа | квіту́єш | квіту́єте |
3 особа | квіту́є | квіту́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
квіту́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | квітува́в | квітува́ли |
жін. р. | квітува́ла |
сер. р. | квітува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
квітува́вши |
Словник синонімів
ПРОЦВІТА́ТИ (успішно розвиватися у сприятливих умовах), РОЗКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИ рідше, ЦВІСТИ́, КВІ́ТНУТИ, КВІТУВА́ТИ, ПРОКВІТА́ТИ розм., ВЕСНІ́ТИ поет. - Док.: процвісти́ рідко розкві́тнути, розцвісти́, прокві́тнути. [Річард:] В тих палацах, немов заморські квіти, процвітають таланти виборні (Леся Українка); В цій любові розквітати Будеш вічно, краща в світі, Земле моя, світла мати (М. Нагнибіда); Вічна слава братам, що упали в бою, щоб життя розцвітало й шуміло (В. Сосюра); Жили, цвіли, сміялися, любили Веселі хлопці (М. Рильський); Я там любив і працював. Там квітло щастя золотеє і одцвіло... (В. Сосюра); - Чи ж можна так хнюпитись, .. коли навколо квітує життя? (Ю. Збанацький); Всьому давала лад Уляна, і, тільки дякуючи їй, проквітало домашнє господарство (Григорій Тютюнник).
ЦВІСТИ́ (про квіти - розкриватися, розпускатися; про людину тощо - бути в розквіті сил), КВІ́ТНУТИ, ПРОЦВІТА́ТИ, КВІТУВА́ТИ, КРАСУВА́ТИСЯ (перев. про злаки). Цвітуть в Херсоні абрикоси, Черешні в Знам’янці цвітуть, Весна квітчає буйні коси І вируша в далеку путь (Л. Дмитерко); Кущами пишними квітнули маки червоні... (А. Головко); Серед кущів на вогкій землі процвітає шафран (М. Коцюбинський); Земля відчула першу ласку, І квітне поле по весні (Т. Масенко); Квітувало жито, красувалося... (С. Васильченко); На городі в Кащука усе квітує (Ю. Бедзик). - Пор. 1. буя́ти.