карунчатий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний кару́нчатий кару́нчата кару́нчате кару́нчаті
родовий кару́нчатого кару́нчатої кару́нчатого кару́нчатих
давальний кару́нчатому кару́нчатій кару́нчатому кару́нчатим
знахідний кару́нчатий, кару́нчатого кару́нчату кару́нчате кару́нчаті, кару́нчатих
орудний кару́нчатим кару́нчатою кару́нчатим кару́нчатими
місцевий на/у кару́нчатому, кару́нчатім на/у кару́нчатій на/у кару́нчатому, кару́нчатім на/у кару́нчатих