каракулівник 1 значення
-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | каракулівни́к | каракулівники́ |
родовий | каракулівника́ | каракулівникі́в |
давальний | каракулівнико́ві, каракулівнику́ | каракулівника́м |
знахідний | каракулівника́ | каракулівникі́в |
орудний | каракулівнико́м | каракулівника́ми |
місцевий | на/у каракулівнико́ві, каракулівнику́ | на/у каракулівника́х |
кличний | каракулівнику́ | каракулівники́ |