-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив зіщу́литися, зіщу́литись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зіщу́льмося, зіщу́льмось
2 особа зіщу́лься зіщу́льтеся, зіщу́льтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зіщу́люся, зіщу́люсь зіщу́лимося, зіщу́лимось, зіщу́лимся
2 особа зіщу́лишся зіщу́литеся, зіщу́литесь
3 особа зіщу́литься зіщу́ляться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зіщу́лився, зіщу́ливсь зіщу́лилися, зіщу́лились
жін.р. зіщу́лилася, зіщу́лилась
сер.р. зіщу́лилося, зіщу́лилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зіщу́лившись

Словник синонімів

МРУ́ЖИТИСЯ (прикривати свої очі повіками), ЖМУ́РИТИСЯ, ЗАМРУ́ЖУВАТИСЯ, ЗАЖМУ́РЮВАТИСЯ, ЩУ́ЛИТИСЯ, ЩУ́РИТИСЯ, ЗІЩУ́ЛЮВАТИСЯ[ЗЩУ́ЛЮВАТИСЯ], СКУ́ЛИТИСЯрозм.;ПРИМРУ́ЖУВАТИСЯ, ПРИЖМУ́РЮВАТИСЯ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИСЯ, ПРИЩУ́РЮВАТИСЯ (злегка, не до кінця). - Док.: замру́житися, зажму́ритися, зіщу́литися[зщу́литися], примру́житися, прижму́ритися, прищу́литися, прищу́ритися. - Пор. мру́жити.
ЩУ́ЛИТИСЯ (стискатися, намагатися стати меншим від холоду, болю, страху тощо), ЗІЩУ́ЛЮВАТИСЯ, КУ́ЛИТИСЯ, СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ЖА́ТИСЯ, Ї́ЖИТИСЯ, СУТУ́ЛИТИСЯ, СКО́РЧУВАТИСЯ (згинаючись, горблячись). - Док.: зіщу́литися, пощу́литися, ску́литися, зжа́тися, з’ї́житися, пої́житися, зсуту́литися, ско́рчитися. Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Огей зіщулюється, немовби йому раптом стає зимно (О. Досвітній); Карпо стояв біля Оленки й розповідав про вовків.. Оленка слухала й кулилася од ляку (Є. Гуцало); Батько скулився від морозу (І. Франко); Жметься, гнеться, як кургузий дідько (М. Номис); У цеху було холодно, і Семен увесь час їжився (В. Собко); Цього похмурого дня вони теж сутулилися од холоду (М. Трублаїні); Очі його ненароком впали на вікно, і він скорчився од болю (М. Коцюбинський). - Пор. 1. зігну́тися.