закуняти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | закуня́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | закуня́ймо | |
2 особа | закуня́й | закуня́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | закуня́ю | закуня́ємо, закуня́єм |
2 особа | закуня́єш | закуня́єте |
3 особа | закуня́є | закуня́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | закуня́в | закуня́ли |
жін.р. | закуня́ла | |
сер.р. | закуня́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
закуня́вши |