закріпачитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | закріпа́читися, закріпа́читись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | закріпа́чмося, закріпа́чмось | |
2 особа | закріпа́чся | закріпа́чтеся, закріпа́чтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | закріпа́чуся, закріпа́чусь | закріпа́чимося, закріпа́чимось, закріпа́чимся |
2 особа | закріпа́чишся | закріпа́читеся, закріпа́читесь |
3 особа | закріпа́читься | закріпа́чаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | закріпа́чився, закріпа́чивсь | закріпа́чилися, закріпа́чились |
жін.р. | закріпа́чилася, закріпа́чилась | |
сер.р. | закріпа́чилося, закріпа́чилось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
закріпа́чившись |