закорінитися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив закоріни́тися, закоріни́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закоріні́мося, закоріні́мось, закоріні́мся
2 особа закоріни́ся, закоріни́сь закоріні́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закоріню́ся, закоріню́сь закорінимо́ся, закорінимо́сь, закоріни́мся
2 особа закоріни́шся закоріните́ся, закоріните́сь
3 особа закоріни́ться закоріня́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закоріни́вся, закоріни́всь закоріни́лися, закоріни́лись
жін.р. закоріни́лася, закоріни́лась
сер.р. закоріни́лося, закоріни́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
закоріни́вшись