закорінитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | закоріни́тися, закоріни́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | закоріні́мося, закоріні́мось, закоріні́мся | |
2 особа | закоріни́ся, закоріни́сь | закоріні́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | закоріню́ся, закоріню́сь | закорінимо́ся, закорінимо́сь, закоріни́мся |
2 особа | закоріни́шся | закоріните́ся, закоріните́сь |
3 особа | закоріни́ться | закоріня́ться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | закоріни́вся, закоріни́всь | закоріни́лися, закоріни́лись |
жін.р. | закоріни́лася, закоріни́лась | |
сер.р. | закоріни́лося, закоріни́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
закоріни́вшись |