-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив закорені́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закорені́ймо
2 особа закорені́й закорені́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закорені́ю закорені́ємо, закорені́єм
2 особа закорені́єш закорені́єте
3 особа закорені́є закорені́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закорені́в закорені́ли
жін.р. закорені́ла
сер.р. закорені́ло
Активний дієприкметник
закорені́лий
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
закорені́вши

Словник синонімів

УСТА́ЛИТИСЯ (закріпитися в певній формі), УЗВИЧА́ЇТИСЯ, ВСТАНОВИ́ТИСЯ[УСТАНОВИ́ТИСЯ], УКОРЕНИ́ТИСЯ[ВКОРЕНИ́ТИСЯ], ПРИЖИ́ТИСЯ, ПОВЕСТИ́СЯрозм. безос.;ЗАКОРЕНІ́ТИ (про щось негативне - міцно закріпитися). - Недок.: уста́люватися, узвича́юватися, встано́влюватися[устано́влюватися], встановля́тися[установля́тися], укорі́нюватися[вкорі́нюватися], укоріня́тися[вкоріня́тися], прижива́тися. Цілком усталилися на той час [XVI-XVII ст.] і епітети народнопісенних творів: коник сивенький, вороний; вода - тиха; річка - бистра (з журналу); Справді, не знаю, звідки встановилась за мною слава альтруїстки! (Леся Українка); Співанка могла увійти до збірника, закружляти льотом по всій країні, прижитися в народі на довгі роки (І. Волошин). - Пор. 1. вести́ся.