-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заквіто́вувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заквіто́вуймо
2 особа заквіто́вуй заквіто́вуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заквіто́вуватиму заквіто́вуватимемо, заквіто́вуватимем
2 особа заквіто́вуватимеш заквіто́вуватимете
3 особа заквіто́вуватиме заквіто́вуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заквіто́вую заквіто́вуємо, заквіто́вуєм
2 особа заквіто́вуєш заквіто́вуєте
3 особа заквіто́вує заквіто́вують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заквіто́вуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заквіто́вував заквіто́вували
жін. р. заквіто́вувала
сер. р. заквіто́вувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заквіто́вувавши

Словник синонімів

I. ЗАЦВІТА́ТИ (про рослини - починати цвісти, вкриватися квітами), ЗАКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИ, РОЗКВІТА́ТИ, ЗАКВІТО́ВУВАТИрідше. - Док.: зацвісти́, закві́тнути, розцвісти́, розкві́тнути, заквітува́ти. Коли терен зацвітає весною, то весь рів і лісові кущі по горбах наче обсипані снігом (В. Кучер); Опівночі айстри в саду розцвіли... Умились росою, вінки одягли (О. Олесь); Вона не встигла навіть надивитися, як весною розквітають квіти (Ю. Збанацький); Під іскристим півднем зелено шумить Великий шлях, упираючись широким, туго натягнутим луком у високі жита, що вже заквітували на все поле (М. Стельмах). - Пор. 1. цвісти́.