-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | зазнава́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | зазнава́ймо |
2 особа | зазнава́й | зазнава́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | зазнава́тиму | зазнава́тимемо, зазнава́тимем |
2 особа | зазнава́тимеш | зазнава́тимете |
3 особа | зазнава́тиме | зазнава́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | зазнаю́ | зазнаємо́, зазнає́м |
2 особа | зазнає́ш | зазнаєте́ |
3 особа | зазнає́ | зазнаю́ть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
зазнаючи́ |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | зазнава́в | зазнава́ли |
жін. р. | зазнава́ла |
сер. р. | зазнава́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
зазнава́вши |
Словник синонімів
ПЕРЕЖИВА́ТИ що (жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі); ЗАЗНАВА́ТИ чого, що, ЗНА́ТИ що, ПІЗНАВА́ТИ що, СПІЗНАВА́ТИ що, УЗНАВА́ТИ [ВЗНАВАТИ] що, ЗВІ́ДУВАТИ що, БА́ЧИТИ що, ЗАЖИВА́ТИ що, чого, ПІЗНАВА́ТИСЯ з чим, рідше, ЗНА́ТИСЯ з чим, розм., ВИДА́ТИ що, розм., ВИ́ДІТИ що, розм., ДІЗНАВА́ТИ [ДОЗНАВА́ТИ] чого, що, розм., ДІЗНАВА́ТИСЯ [ДОЗНАВА́ТИСЯ] чого, розм. (перев. про тяжкі, неприємні події, обставини); ДІЛИ́ТИ що, ПОДІЛЯ́ТИ що (разом з ким-небудь). - Док.: пережи́ти, зазна́ти, пізнати, спізна́ти, узна́ти [взна́ти], зві́дати, поба́чити, зажи́ти, пізна́тися, дізна́ти [дозна́ти], дізна́тися [дозна́тися], поділи́ти. В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати, і дивувалась, як вона їх пережила (Панас Мирний); Тільки ж того й свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні (С. Васильченко); Не знали [солдати і трудівники] розпачу ніколи, хоч знали горе і журбу (В. Сосюра); Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович); Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (А. Кримський); Багато вже взнали новоприбулі, багато витончених звірств на собі відчули (А. Хижняк); Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний); [Ханенко:] Та я тут ще не за морем, не пізнався ще з жадним горем (І. Франко); Не знавсь ти з мукою гіркою (П. Грабовський); - Ти гіршії біди видав (І. Котляревський); - Хіба ви від нас яку кривду виділи? (Г. Хоткевич); Зостанешся ти сиротою і дізнаєшся горя-біди (М. Старицький); Це та Галя, з якою вони вкупі росли, з якою ділили колись і горе і радість (О. Гончар). - Пор. 1. надиви́тися.