-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив загуби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   загубі́мо, загубі́м
2 особа загуби́ загубі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа загублю́ загу́бимо, загу́бим
2 особа загу́биш загу́бите
3 особа загу́бить загу́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. загуби́в загуби́ли
жін.р. загуби́ла
сер.р. загуби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
загу́блений
Безособова форма
загу́блено
Дієприслівник
загуби́вши

Словник синонімів

ЗАНАПАСТИ́ТИ (призвести до загибелі кого-небудь, до занепаду чогось, зробити нещасним чиєсь життя), ЗАГУБИ́ТИ, ПОГУБИ́ТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ, ЗВЕСТИ́, ЗГУБИ́ТИ, ДОКОНА́ТИрозм.,ЗАПРОПАСТИ́ТИрозм.,ЗБА́ВИТИрозм., УГРО́БИТИ[ВГРО́БИТИ]розм.,ЗНАПАСТИ́ТИрідко,СПА́КОСТИТИрідко. - Недок.: занапаща́ти, губи́ти, ні́вечити, плюндрува́ти, зво́дити, запропаща́ти, збавля́ти, гро́бити. - Як угнівається [пан], то знічев’я людину не те, що упосліднить, а й занапастить навіки... (Марко Вовчок); Хто ж, як не він, отой дука прославлений, Сю сироту загубив? (П. Грабовський); [Терпилиха:] Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? (І. Котляревський); Скільки талантів, скільки ж то юних ентузіастів зім’яла на моїх очах, знівечила й передчасно загнала в сиру матінку-землю жорстока і безглузда.. дійсність! (П. Козланюк); Вася потихеньку оповідав: - Комар по жадобі й батька рідного згубив, і брата в могилу загнав (О. Ковінька); - Нехай же так важко тобі, як ти знапастив мене! - Тебе і себе, дівчино (Марко Вовчок); Обох зразу облягло несказанне зло. Зло на себе, що так спакощене молоде життя, зло на людей, що допомогли його спакостити (Панас Мирний). - Пор. 1. ни́щити.

Словник антонімів

ЗНАХОДИТИ ГУБИТИ
Намагатися шукати, виявляти кого-, що-н. Втрачати щось через неуважність, недбалість, залишаючи десь кого-, що-н.
Знаходитигубити авторучку, документ, зошит, дочку, сина, книгу, річ, рукавичку, шапку; в автобусі, на базарі, надворі, на стадіоні, там, тут; вчора, минулого тижня, сьогодні; випадково, несподівано, раптом; через неуважність.
Чоловік не знає, де згубить, а де - знайде (Народне прислів’я).  Хіба я не крапля мала, Що світ необмежний одбила,- Лиш ґрунту свого не знайшла, Лиш крила родимі згубила (М. Рильський).
Знахідка ~згуба; відшукати ~загубити, знайдений ~загублений, знахідка ~втрата Пор. ще: ЗНАХОДИТИ ~ ХОВАТИ

Словник фразеологізмів

загуби́ти вік чий. Змарнувати кращі роки життя, зробити їх безрадісними, нещасливими. [Лукаш:] Тимоше, друже! Не загуби свого віку веселого, а ще гірш чужого... Не вернеш... (Марко Вовчок); Лиш інколи прокидалась в ній свідомість свого стану, і тоді серце обливалось жалем до тих, через кого вона загубила свій вік молодий (М. Коцюбинський). загуби́ти життя́ чиє. Я не знаю нічого в світі і не читав нічого, і не чув нічого дурнішого, ніж державні методи і практика виробництва кінокартин в нашій великій країні. Я марно загубив своє життя (О. Довженко).

загуби́ти вік чий. Змарнувати кращі роки життя, зробити їх безрадісними, нещасливими. [Лукаш:] Тимоше, друже! Не загуби свого віку веселого, а ще гірш чужого... Не вернеш... (Марко Вовчок); Лиш інколи прокидалась в ній свідомість свого стану, і тоді серце обливалось жалем до тих, через кого вона загубила свій вік молодий (М. Коцюбинський). загуби́ти життя́ чиє. Я не знаю нічого в світі і не читав нічого, і не чув нічого дурнішого, ніж державні методи і практика виробництва кінокартин в нашій великій країні. Я марно загубив своє життя (О. Довженко).

утрача́ти / утра́тити (загуби́ти) мо́ву. На якийсь час позбуватися здатності говорити; німіти від сильного хвилювання, розгубленості і т. ін. Сахно.. довго не могла опанувати свого хвилювання.. Вона просто втратила мову (Ю. Смолич); Фатьма лежала в куточку і бажала вмерти. Мову вона загубила, бо не було того, хто б розумів (Ю. Яновський).

втрача́ти (губи́ти) / втра́тити (загуби́ти) рівнова́гу. Перебуваючи в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т. ін., виявлятися нездатним зберігати спокій, самовладання, терпіння. Хлопець мовчки вислухав вичитування і, не сказавши ні слова, намірився вийти з кабінету. — Ти розумієш, що поводився недостойно? — втрачаючи рівновагу, промовив директор (І. Багмут); Один тільки Григорій не втратив душевної рівноваги (О. Довженко); Дівчина втратила рівновагу, спокій. Видно, дійняв! З огидою й майже ненавистю поглянула на безтурботного Тихона (К. Гордієнко); З карих, трохи посоловілих очей визирали неспокій та задума, наче вона [Мотря] загубила моральну рівновагу (М. Коцюбинський).

загуби́ти / рідше губи́ти ро́зум (тя́му). Втратити здатність логічно, обдумано діяти; стати несамовитим, не контролювати своїх вчинків. Солдат був напідпитку, знов мазнув Анрі-Жака по всіх вусах і заіржав, а коли той, загубивши тяму, поліз битися, схопив його в оберемок (Ю. Яновський); З ним ніхто не хотів сідати за стіл, тому що від чарки Псякревський губив розум (Казки Буковини..); // Бути психічно хворим, божевільним. Я ходив по лісі і збирав дрова для куховарні. Підмітав і прибирав колії разом з дурником-ченцем, що давно вже загубив був свій розум (Ю. Яновський). погуби́ти ро́зум. Страх вона його любила, Аж розум ввесь свій погубила (І. Котляревський); Коли ж я знаю, що сьому не можна бути, і бачу свою Марусю, що зовсім розум погубила, полюбивши тебе, .. вона тепер рада за тобою хоч на край світу (Г. Квітка-Основ’яненко).

загуби́ти / рідше губи́ти ро́зум (тя́му). Втратити здатність логічно, обдумано діяти; стати несамовитим, не контролювати своїх вчинків. Солдат був напідпитку, знов мазнув Анрі-Жака по всіх вусах і заіржав, а коли той, загубивши тяму, поліз битися, схопив його в оберемок (Ю. Яновський); З ним ніхто не хотів сідати за стіл, тому що від чарки Псякревський губив розум (Казки Буковини..); // Бути психічно хворим, божевільним. Я ходив по лісі і збирав дрова для куховарні. Підмітав і прибирав колії разом з дурником-ченцем, що давно вже загубив був свій розум (Ю. Яновський). погуби́ти ро́зум. Страх вона його любила, Аж розум ввесь свій погубила (І. Котляревський); Коли ж я знаю, що сьому не можна бути, і бачу свою Марусю, що зовсім розум погубила, полюбивши тебе, .. вона тепер рада за тобою хоч на край світу (Г. Квітка-Основ’яненко).