-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заго́стрювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заго́стрюймо
2 особа заго́стрюй заго́стрюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заго́стрюватиму заго́стрюватимемо, заго́стрюватимем
2 особа заго́стрюватимеш заго́стрюватимете
3 особа заго́стрюватиме заго́стрюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заго́стрюю заго́стрюємо, заго́стрюєм
2 особа заго́стрюєш заго́стрюєте
3 особа заго́стрює заго́стрюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заго́стрюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заго́стрював заго́стрювали
жін. р. заго́стрювала
сер. р. заго́стрювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
заго́стрюваний
Безособова форма
заго́стрювано
Дієприслівник
заго́стрювавши

Словник синонімів

ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИрідше, ВІДГО́СТРЮВАТИрідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИрідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. - робити гострим за допомогою бруска, ременя тощо);МАНТА́ЧИТИ, НАМАНТА́ЧУВАТИ (мантачкою); КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ (б’ючи, ударяючи молотком). - Док.: нагостри́ти, ви́гострити, загостри́ти, відгостри́ти, заточи́ти, наточи́ти, ви́точити, відточи́ти, обточи́ти, напра́вити, наманта́чити, ви́клепати. Не гостри ножа, доки не зловив барана (прислів’я); Дехто, сподіваючись, що на завтра прийдеться на жнива ставати, і серп позубив, косу нагострив (Панас Мирний); Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка); Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди, загострюючи її, як велетенський олівець (С. Голованівський); - Ми маємо військо і зброю.. Меч той відгострили на голови ворогів народних (І. Ле); Чумаченко точив на ремінці бритву (Григорій Тютюнник); Заточити свердло; Вже в’ється.. та білая чайка. Наточує дзьоба на щоглі (Леся Українка); Росло воно [цуценя] потроху, волосатилось, на кістках зуби відточувало (Ю. Мельничук); Розмовляв [Янко] з Василем.., який правив бритву в кухні (М. Томчаній); Направив я косу і пішов: тільки шелест переді мною! (І. Муратов); - Ви, дідусю, лишайтеся коси клепать, та вчіть, як гострити, мантачити... (Остап Вишня); Косарям одне лиш дбай - Намантачуй коси (В. Бичко); Як стихне гомін, то лунко чути - виклепує косу хтось (А. Головко).
НАПРУ́ЖУВАТИ (про сили, пам’ять, зір, слух і т. ін. - докладаючи зусиль, посилювати діяльність, ступінь вияву); НАТУ́ЖУВАТИпідсил.,ПІДНАТУ́ЖУВАТИпідсил. розм. (перев. про сили); ЗАГО́СТРЮВАТИ[ЗАГОСТРЯ́ТИрідше], СКУ́ПЧУВАТИ, ГОСТРИ́ТИ рідше (про органи чуття, пам’ять, увагу тощо - робити більш чутливим, сприйнятливим). - Док.: напру́жити, нату́жити, піднату́жити, загостри́ти, ску́пчити. Щось таке, колись бачене, справді було в обличчі мого відвідувача, коли я почав напружувати пам’ять (Ю. Смолич); Роман натужує всі свої сили, усю волю і, зрошений холодним потом, непевним кроком сливе біжить далі (М. Коцюбинський); Встала [Марія], пішла навпомацки і, притримуючи клямку, поволеньки, ..загостривши слух, почала відкривати двері до сіней (Ірина Вільде); Скупчую волю, ..беру шапку, гашу огонь, сердито беруся за ручку од дверей: "Годі.." (С. Васильченко). - Пор. 1. насторо́жувати.
ПОСИ́ЛЮВАТИщо (спричинятися до сильнішого, інтенсивнішого прояву якогось явища, процесу, якості, почуття тощо), ПІДСИ́ЛЮВАТИ, ЗБІ́ЛЬШУВАТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИ, УМНОЖУВАТИ[УМНОЖА́ТИ], НАРО́ЩУВАТИ, НАПРУЖУВАТИ, ПОЖВА́ВЛЮВАТИ, ПРИДАВА́ТИкого, ПРИБАВЛЯ́ТИчого, ПОДВО́ЮВАТИ, ПОТРО́ЮВАТИ, ТРОЇТИ, ПОДЕСЯТЕРЯ́ТИпідсил., ІНТЕНСИФІКУВА́ТИперев. книжн., АКТИВІЗУВА́ТИперев. книжн., ФОРСУВА́ТИперев. книжн., ПІДДАВА́ТИчого, розм., ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ[ПРИБІЛЬША́ТИ]діал., ПІДБІ́ЛЬШУВАТИдіал., ПОГЛИ́БЛЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ[ЗАГОСТРЯ́ТИ], РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗ’Я́ТРЮВАТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИрозм. (перев. почуття, переживання). - Док.: поси́лити, підси́лити, збі́льшити, побі́льшити, умно́жити, нарости́ти, напру́жити, пожва́вити, прида́ти, приба́вити, подво́їти, потро́їти, подесятери́ти, інтенсифікува́ти, активізува́ти, форсува́ти, підда́ти, прибі́льшити, підбі́льшити, погли́бити, загостри́ти, розпали́ти, роз’ятри́ти, розтриво́жити. Снігова завія вночі посилювала темряву (І. Ле); ЕОМ взагалі підсилює людський інтелект (з журналу); Серед білих або злегка жовтавих домів ростуть групами кипариси, що збільшує контраст між білим і чорним (М. Коцюбинський); Безвихідність його положення побільшувало ще те почуття, що чув себе безсильним скинути з себе той нечуваний тягар, дати пільгу своїй натузі (І. Франко); Нарощувати темпи; Він вставав і стояв, погойдувався, щоб розворушити кості та пожвавити кровообіг (І. Багряний); Незаперечні успіхи Баготникова в боях з боярською раттю.. придали слави його імені (І. Ле); Щастя розуму прибавляє, а біда і той, що є, віднімає (прислів’я); І подвоюй вогонь, і потроюй запал, Волю серця гартуй і стали (П. Усенко); - Гад! - видушує над силу Гордій, і всі розуміють Скачка. І всі напружуються - злість подесятеряє сили (М. Іщенко); Збільшення вмісту різних мікроелементів у їжі курей, гусей, індиків, як правило, помітно інтенсифікує приріст їх ваги (з журналу); Нагромадження археологічної інформації та необхідність її інтерпретації активізували теоретичні пошуки (з журналу); Форсувати звук голосу; Ніхто не піддавав веселощів та жартів, а тимчасом усі почували, що гульня не скінчилась (І. Нечуй-Левицький); Темінь, лунка порожнеча за вікном вагона ще різкіше підкреслювали та поглиблювали почуття самотини (В. Козаченко); Випадок з Сухопарою був неприємний і болючий, та ще дужче загострив у Ніни цікавість до педагогічної роботи (О. Донченко); Ця гонитва заливала потом дебелу хтиву постать, розпалювала гнів (К. Гордієнко); Батькову волю частина підтримує словом, частина ж Голос лише подає, роз’ятрює гнів у владики (переклад М. Зерова); Хоч гуртовий огляд аж он як розтривожив біль, та коли пішли лікарі, туман зараз же погустішав... (Ю. Шовкопляс).

Словник антонімів

ТУПИЙ ГОСТРИЙ
1. Який недобре відточений, з притупленим кінцем. Який добре вигострений, з дуже звуженим кінцем.
Тупий, а, е ~  гострий, а, е бритва, вершина, голова, дзьоб, коса, край, кут чого-н., меч, ніж, ніс, обличчя, серп, сокира, шабля, шило. Гострітупі зуби, кігті, ножиці. Бути, залишатися, зробитися, ставати тупимгострим. Досить, дуже, зовсім, надто, цілком тупийгострий.
2. У перен. знач.: Який не має достатньої гостроти сприйняття, недостатньо розвинений (про розум, органи чуттів). Який добре сприймає навколишнє, тонкий, проникливий.
Тупий, а, е ~  гострий, а, е відчуття чого-н., дотеп, думання, зір, погляд.
Тупий кут - кут більше 90° ~  гострий кут - кут менше 90°.
Ніж тупий, що киселю не вріже; Ніж гострий, як бритва (Народні прислів’я). Подекуди виглядали жовті соняшники, гострі верхи кукурудзи... Карпо ледве володав руками, морщив носа, неначе сердився на свого важкого і тупого заступа (І. Нечуй-Левицький).  Він пам’ятає шаблю гостру, а, може, щерблену й тупу, блискучу й довгу, наче постріл, і ночі тьму (В. Сосюра).
Притуплювати ~загострювати, тупо ~гостро, тупота //тупість ~гострота