-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив загордува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   загорду́ймо
2 особа загорду́й загорду́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа загорду́ю загорду́ємо, загорду́єм
2 особа загорду́єш загорду́єте
3 особа загорду́є загорду́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. загордува́в загордува́ли
жін.р. загордува́ла
сер.р. загордува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
загордува́вши

Словник синонімів

БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯрозм., ПРИ́НДИТИСЯрозм., ІНДИ́ЧИТИСЯрозм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯрозм., ГОНОРУВА́ТИрідше, ГОНОРИ́ТИСЯдіал., ФУДУ́ЛИТИСЯдіал.,ПИША́ТИСЯзаст. (гордовито); ГОРОЇ́ЖИТИСЯрозм., КОСТРИ́ЧИТИСЯрозм., ПРИ́ЩИТИСЯрозм.рідше,ФАНАБЕ́РИТИСЯрозм. (триматися зарозуміло, з викликом); ЗАРОЗУМІВА́ТИСЯ, ЗАЗНАВА́ТИСЯ (ставати зарозумілим); НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯ, НАПРИ́НДЖУВАТИСЯрозм., ДУ́ТИСЯрозм., НАДУВА́ТИСЯ[НАДИМА́ТИСЯ]розм., НАПУ́ЖУВАТИСЯрозм., НАЖА́БЛЮВАТИСЯзневажл. (набирати бундючного вигляду); ЗАНО́СИТИСЯрозм., НЕСТИ́СЯрозм., ЧВА́НИТИСЯпідсил.розм., БРИ́ШКАТИрозм. рідше,КОКО́ШИТИСЯрозм. рідше (виставляючи, підкреслюючи що-небудь); ПАНИ́ТИСЯрозм., ПАНІ́ТИрозм., ПАНО́ШИТИСЯзаст. (триматися по-панському). - Док.: набундю́читися, напиндю́читися, напри́ндитися, загордува́ти, загорди́тися, загорді́ти, нагорої́житися, зарозумі́тися, зазна́тися, наду́тися, напу́житися, нажа́битися, занести́ся, запані́ти. Він [пан].. бундючиться, величається, мов чумацька воша, супроти простих людей (О. Ільченко); Пан Демид, причепурившись, вийшов на середину дороги і, випнувши черево, почав.. надиматись, напринджуватись, набундючуватись, напужуватись, нажаблюватись (О. Ільченко); Нехай не пиндючиться, коли хоче отримувати добру платню, керуючи більшим маєтком (О. Слісаренко); Він коли не з огидою, так з великою неохотою й так почав наймати оцю погану, рябу молодицю, а вона ще й приндиться! (Л. Яновська); - Та бери ж, чого запишалася, - прикрикнула.. мати. - Людина дає, а воно.. ще й індичиться (Ю. Збанацький); - І чого б я, Левку, так пишалася? Шкода тобі розповісти? (М. Стельмах); - Та все супиться, та все гордує, і говорити з людьми не хоче (Ганна Барвінок); Даремно гороїжилось панство, що ми, мовляв, сильні й готові (П. Козланюк); Чим начальник дурніший, тим він гордіший, і знай дметься, мов шкураток на вогні (Г. Квітка-Основ’яненко); - Не заносся, моя пані! То мене так мир шанує, Через мене й ти у шані! (І. Манжура); А сусідки казали одна одній: - А вже й несеться Охрімиха з своїм читанням! (Б. Грінченко); - От не люблю я вже сього! - гукнула вона. - І чого вже чванитись! Вже що страшно, то страшно, нема чого хорохоритись! (Олена Пчілка); - Та ти не бришкай! - крикнув старшина. - Дивися, її як краще допитуєшся, як їй хочеться, а вона ще й бришка! (Панас Мирний); Таке воно кашливе та заслинене, що ціпа в руках не годно вдержати, та й ще воно кокошиться (В. Стефаник); Зовсім дурна баба, - думає Грицько, - а ще й паниться (С. Васильченко). - Пор. хизува́тися.