загомоніти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | загомоні́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | загомоні́мо, загомоні́м | |
2 особа | загомони́ | загомоні́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | загомоню́ | загомонимо́, загомони́м |
2 особа | загомони́ш | загомоните́ |
3 особа | загомони́ть | загомоня́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | загомоні́в | загомоні́ли |
жін.р. | загомоні́ла | |
сер.р. | загомоні́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
загомоні́вши |