-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив загомоні́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   загомоні́мо, загомоні́м
2 особа загомони́ загомоні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа загомоню́ загомонимо́, загомони́м
2 особа загомони́ш загомоните́
3 особа загомони́ть загомоня́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. загомоні́в загомоні́ли
жін.р. загомоні́ла
сер.р. загомоні́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
загомоні́вши

Словник синонімів

ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИрозм., ЗАГОМОНІ́ТИрозм., ЗАМО́ВИТИзаст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯрозм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). - Недок.: загово́рювати, забала́кувати, замовля́ти, обзива́тися, оклика́тися. Князь Костянтин заговорював до Єремії, але молодий хлопець, обізвавшись до його одним словом і то з неохотою, знов мовчав (І. Нечуй-Левицький); - Ходім! ходім! - замовлять усі разом та й підуть [до Чіпки] (Панас Мирний); От люди вироїлися з церкви, ідуть, гудуть, інші до його обзиваються, питають, чого він такий смутний (Марко Вовчок); Схаменувся [Палінур]. І до Нептуна окликнувся: "А що ти робиш, пан Нептун!" (І. Котляревський).