заговорювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | загово́рювати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | загово́рюймо | |
2 особа | загово́рюй | загово́рюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | загово́рюватиму | загово́рюватимемо, загово́рюватимем |
2 особа | загово́рюватимеш | загово́рюватимете |
3 особа | загово́рюватиме | загово́рюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | загово́рюю | загово́рюємо, загово́рюєм |
2 особа | загово́рюєш | загово́рюєте |
3 особа | загово́рює | загово́рюють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
загово́рюючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | загово́рював | загово́рювали |
жін. р. | загово́рювала | |
сер. р. | загово́рювало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
загово́рювавши |