заглумити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | заглуми́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | заглумі́мо, заглумі́м | |
2 особа | заглуми́ | заглумі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | заглумлю́ | заглумимо́, заглуми́м |
2 особа | заглуми́ш | заглумите́ |
3 особа | заглуми́ть | заглумля́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | заглуми́в | заглуми́ли |
жін.р. | заглуми́ла | |
сер.р. | заглуми́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
заглуми́вши |