-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | загальмо́вувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | загальмо́вуймо |
2 особа | загальмо́вуй | загальмо́вуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | загальмо́вуватиму | загальмо́вуватимемо, загальмо́вуватимем |
2 особа | загальмо́вуватимеш | загальмо́вуватимете |
3 особа | загальмо́вуватиме | загальмо́вуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | загальмо́вую | загальмо́вуємо, загальмо́вуєм |
2 особа | загальмо́вуєш | загальмо́вуєте |
3 особа | загальмо́вує | загальмо́вують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
загальмо́вуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | загальмо́вував | загальмо́вували |
жін. р. | загальмо́вувала |
сер. р. | загальмо́вувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
загальмо́вуваний |
Безособова форма |
загальмо́вувано |
Дієприслівник |
загальмо́вувавши |
Словник синонімів
ГАЛЬМУВА́ТИ (сповільнювати або припиняти рух транспорту), ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, ЗУПИНЯ́ТИ, СПИНЯ́ТИ (до повної зупинки). - Док.: загальмува́ти, зупини́ти, спини́ти. Машиніст дивиться: зелений вогонь - значить, вільна путь, жовтий - бережися, недалечко попереду або назустріч іде поїзд, гальмуй (О. Донченко); Минувши поворот, поїзд загальмував і зупипився (О. Скляренко); Вони стріляли в машиніста на ходу, і поки не зупинився поїзд, грізно кричали з розпластаних своїх коней: - Зупиняй поїзд! (О. Довженко); Пітьма намотувалася на колеса.. - Спиняй, Миколо, я вже вертаюся (Григорій Тютюнник).
ЗАТРИ́МУВАТИ (заважати, пере-шкоджати кому-, чому-небудь рухатися, розвиватися тощо з належною швидкістю), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, СТРИ́МУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ [ВТРИ́МУВАТИ], ПРИТРИ́МУВАТИ, ГАЛЬМУВА́ТИ, ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ [ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ], СПОВІ́ЛЬНЮВАТИ, ЗДЕ́РЖУВАТИ розм., ПРОВОЛІКА́ТИ розм. - Док.: затри́мати, заде́ржати, стри́мати, утри́мати [втри́мати], притри́мати, загальмува́ти, упові́льнити [впові́льнити], спові́льнити, зде́ржати, проволокти́, опізни́ти заст. Затримувати суспільний розвиток; Глибокий яр, прудкий потік мене щомить задержують (Уляна Кравченко); - Природа речей двоїста, і ці самі звички, що надають сталості нашому життю.. разом з тим гальмують наш поступ до вищих життєвих форм (В. Підмогильний); Наче хтось навмисне підсунув йому такий волохатий папір, що перо раз у раз надибує на якісь горбки, чіпляється і уповільнює лет мислі (Н. Рибак). - Пор. 1. зупиня́ти, 1. стри́мувати, 1. упові́льнювати.
УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ [ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ] (робити повільнішим якийсь рух), ПРИТИ́ШУВАТИ, СТИ́ШУВАТИ, ЗМЕ́НШУВАТИ, ЗВІЛЬНЯ́ТИ діал.; ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, ПРИГАЛЬМО́ВУВАТИ (за допомогою гальма); ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (звичайно ходу). - Док.: упові́льнити [впові́льнити], прити́шити, сти́шити, зме́ншити, звільни́ти, загальмува́ти, пригальмува́ти, притри́мати, придержати. Один ворон уповільнив літ, ніби завмер на місці (Григорій Тютюнник); Старий притишує ходу (З. Тулуб); Поїзд стишує хід, зупиняється (Ю. Збанацький); Коні зменшили біг, а врешті стали (М. Коцюбинський); На вулиці.. Дарка звільняє ходу (Ірина Вільде); Лише пірнаючи в лощину,.. пригальмував Павло машину (М. Упеник); Я теж придержую ходу (А. Тесленко).