завязувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | зав’я́зувати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | зав’я́зуймо | |
2 особа | зав’я́зуй | зав’я́зуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | зав’я́зуватиму | зав’я́зуватимемо, зав’я́зуватимем |
2 особа | зав’я́зуватимеш | зав’я́зуватимете |
3 особа | зав’я́зуватиме | зав’я́зуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | зав’я́зую | зав’я́зуємо, зав’я́зуєм |
2 особа | зав’я́зуєш | зав’я́зуєте |
3 особа | зав’я́зує | зав’я́зують |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
зав’я́зуючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | зав’я́зував | зав’я́зували |
жін. р. | зав’я́зувала | |
сер. р. | зав’я́зувало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
зав’я́зувавши |
Словник синонімів
Словник антонімів
ЗАВ’ЯЗУВАТИ | РОЗВ’ЯЗУВАТИ |
Робити вузол, з’єднуючи кінці чого-н., (вузлом, петлею) зв’язувати. | Роз’єднувати вузол, роз’єднувати кінці чого-н., що зв’язані вузлом, петлею. |
Зав’язувати ~ розв’язувати бант, галстук, кінці чого-н., косинку, пояс, стрічку, хустинку, шнурок. Зав’язати волосся, голову, мішок, руки, шию чим-н. ~ розв’язувати що-н. на волоссі, на голові, на мішку, на шиї. Зав’язати у вузлик, у хустинку ~ розв’язати вузлик, хустинку. Зав’язати ниткою, тасьмою, шнуром, шпагатом ~ розв’язати нитку, тасьму, шнур, шпагат. Зав’язати ~ розв’язати дитині, дочці, синові що-н.; акуратно, без труднощів, відразу, впевнено, знову, легко, нашвидкуруч, обережно, рішуче, старанно, терпеливо, швидко, як-н. Наказати, намагатися, прагнути, хотіти зав’язувати ~ розв’язувати. | |
Зав’язувати очі кому-н.- позбавити можливості тверезо сприймати навколишнє ~ розв’язувати очі кому на що - допомагати правильно зрозуміти справжній стан чого-н.; Зав’язати руки - позбавляти когось можливості вільно діяти ~ розв’язати руки кому-н., чиї - звільняти кого-н. від будь-яких обмежень, давати можливість вільно діяти; Зав’язувати світ (кому) - а) одружувати силою кого-н.; б) робити когось нещасним, позбавляти душевної радості ~ розв’язувати світ (кому) - а) звільняти від шлюбних обов’язків; б) робити щасливим, позбавляти душевних мук; Зав’язувати язик (язика, язики, рот, роти, губу, мову) кому-н.- примушувати кого-н. замовкнути, забороняти розповідати щось, поширювати якісь вістки ~ розв’язувати язик (язика, язики, рот, роти, губу, мову) - а) призводити до невимушеної розмови; б) силою змушувати кого-н. заговорити. | |
Ходить вона між возами, нахиляється, ніби хоче зав’язати шнурок на черевиках (А. Хижняк). Уляна так замерзла, що не могла розв’язати шалі (Г. Тютюнник). | |
Зав’язка ~ розв’язка, зав’язаний ~ розв’язаний, зв’язувати ~ розв’язувати. |