-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив зав’я́зувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зав’я́зуймо
2 особа зав’я́зуй зав’я́зуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зав’я́зуватиму зав’я́зуватимемо, зав’я́зуватимем
2 особа зав’я́зуватимеш зав’я́зуватимете
3 особа зав’я́зуватиме зав’я́зуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа зав’я́зую зав’я́зуємо, зав’я́зуєм
2 особа зав’я́зуєш зав’я́зуєте
3 особа зав’я́зує зав’я́зують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
зав’я́зуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. зав’я́зував зав’я́зували
жін. р. зав’я́зувала
сер. р. зав’я́зувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зав’я́зувавши

Словник синонімів

I. ЗАВ’ЯЗА́ТИ (зробивши вузол, петлю і т. ін., з’єднати кінці чого-небудь), ЗВ’ЯЗА́ТИ, ЗАШМОРГНУ́ТИ, ЗАПЕТЛЮВА́ТИрозм. - Недок.: зав’я́зувати, зв’я́зувати, зашмо́ргувати. Тимко кивнув головою і міцно зав’язав шворочки від папки (Григорій Тютюнник); Павло сидить, курить і ні слова, ні півслова, так, наче язик йому зв’язали (Григорій Тютюнник); Зручним рухом склав [Йон] хустину косинкою, закинув собі на шию і зв’язав під бородою вузликом (М. Коцюбинський); Враз кілька мотузків оперезали його [ведмедя] і зашморгнули в тугі петлі (М. Трублаїні); Матрос зашморгнув мотузкою Маркові руки і, кинувши його на стілець, став поруч (М. Трублаїні); А шворку я петлею за руку запетлював (Остап Вишня).

Словник антонімів

ЗАВ’ЯЗУВАТИ РОЗВ’ЯЗУВАТИ
Робити вузол, з’єднуючи кінці чого-н., (вузлом, петлею) зв’язувати. Роз’єднувати вузол, роз’єднувати кінці чого-н., що зв’язані вузлом, петлею.
Зав’язуватирозв’язувати бант, галстук, кінці чого-н., косинку, пояс, стрічку, хустинку, шнурок. Зав’язати волосся, голову, мішок, руки, шию чим-н. ~  розв’язувати що-н. на волоссі, на голові, на мішку, на шиї. Зав’язати у вузлик, у хустинку ~  розв’язати вузлик, хустинку. Зав’язати ниткою, тасьмою, шнуром, шпагатом ~  розв’язати нитку, тасьму, шнур, шпагат. Зав’язати ~  розвязати дитині, дочці, синові що-н.; акуратно, без труднощів, відразу, впевнено, знову, легко, нашвидкуруч, обережно, рішуче, старанно, терпеливо, швидко, як-н. Наказати, намагатися, прагнути, хотіти зав’язуватирозв’язувати.
Зав’язувати очі кому-н.- позбавити можливості тверезо сприймати навколишнє ~  розв’язувати очі кому на що - допомагати правильно зрозуміти справжній стан чого-н.; Зав’язати руки - позбавляти когось можливості вільно діяти ~  розв’язати руки кому-н., чиї - звільняти кого-н. від будь-яких обмежень, давати можливість вільно діяти; Зав’язувати світ (кому) - а) одружувати силою кого-н.; б) робити когось нещасним, позбавляти душевної радості ~  розв’язувати світ (кому) - а) звільняти від шлюбних обов’язків; б) робити щасливим, позбавляти душевних мук; Зав’язувати язик (язика, язики, рот, роти, губу, мову) кому-н.- примушувати кого-н. замовкнути, забороняти розповідати щось, поширювати якісь вістки ~  розв’язувати язик (язика, язики, рот, роти, губу, мову) - а) призводити до невимушеної розмови; б) силою змушувати кого-н. заговорити. 
Ходить вона між возами, нахиляється, ніби хоче зав’язати шнурок на черевиках (А. Хижняк). Уляна так замерзла, що не могла розв’язати шалі (Г. Тютюнник)
  Зав’язка ~ розв’язка, зав’язаний ~ розв’язаний, зв’язувати ~ розв’язувати.