-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив зав’я́зти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зав’я́знімо, зав’я́знім
2 особа зав’я́зни зав’я́зніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зав’я́зну зав’я́знемо, зав’я́знем
2 особа зав’я́знеш зав’я́знете
3 особа зав’я́зне зав’я́знуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зав’я́з зав’я́зли
жін.р. зав’я́зла
сер.р. зав’я́зло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зав’я́зши

Словник синонімів

ГРУ́ЗНУТИв чому, в що і без додатка (занурюватися в щось в’язке, сипке тощо), ВГРУЗА́ТИ[УГРУЗА́ТИ]в що,ЗАГРУЗА́ТИв чому, в що,ПОГРУЗА́ТИв чому, в що,В’Я́ЗНУТИв чому,СТРЯ́ГНУТИв чому, діал.;ТОНУ́ТИв чому,ВТОПА́ТИ[УТОПА́ТИ]в чому, в що,ПОТОПА́ТИв чому (глибоко). - Док.: вгру́знути[угру́знути], вгру́зти[угру́зти], загру́знути[загру́зти], погру́знути[погру́зти], зав’я́знути[зав’я́зти], втону́ти[утону́ти], потону́ти. Вони переїхали заболочене місце, на якому коні грузли мало не до колін (В. Гжицький); Ноги вгрузали у твань, вона схлипувала й чавкала, як жива (О. Донченко); Після щедрих дощів дороги розкисли, і в деяких місцях колеса по маточини загрузали в липуче багно (П. Кочура); Рура від помпи досі гниє на подвір’ю, заржавіла та до половини погрузла в болоті (І. Франко); Коні мінометників хропіли й стогнали в темряві, в’язнучи в ріллі (О. Гончар); Коненята стрягли по черева в заметах (І. Франко); Найбільше страждали тут вівці: вони по черево тонули в піску і на підйомі безпорадно борсалися в ньому (З. Тулуб); Ноги по кісточки втопають у сірій шляховій пилюзі (Т. Масенко); На розмитих, вибоїстих дорогах ми потопаємо по коліна в багнюці (П. Колесник). - Пор. застря́ти.
ЗАСТРЯ́ТИ (потрапивши в щось тісне, вузьке, грузьке, липке і т. ін., утратити можливість рухатися далі), ЗАСТРЯ́НУТИрідше, ЗАСТРЯ́ГТИ, ЗАСТРЯ́ГНУТИрідше, ВСТРЯ́ТИ[УСТРЯ́ТИ]діал., ВСТРЯ́НУТИ[УСТРЯ́НУТИ]діал., ВСТРЯГТИ́[УСТРЯГТИ́]діал.; ЗАСІ́СТИ (потрапивши в непридатне для проїзду місце); ЗАГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗТИ, ЗАВ’Я́ЗНУТИ, ЗАВ’Я́ЗТИ, ЗАХРЯ́СНУТИ, ЗАХРЯ́СТИрозм. (у чомусь грузькому). - Недок.: застрява́ти[застряга́ти], стря́гнутидіал.встрява́ти[устрява́ти], встряга́ти[устряга́ти], загруза́ти, погруза́ти, зав’яза́ти. Він застряв у юрбі, як сокира в деревині (З. Тулуб); Машини з боєприпасами та пальним застрягали в грязюці (Л. Дмитерко); Кілька озброєних людей рятували танкетку, яка засіла на місточку у вербових палях (В. Земляк); Цілі танкові армії захрясли в багнюці (О. Довженко). - Пор. гру́знути.