заворкувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | заворкува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | заворку́ймо | |
2 особа | заворку́й | заворку́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | заворку́ю | заворку́ємо, заворку́єм |
2 особа | заворку́єш | заворку́єте |
3 особа | заворку́є | заворку́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | заворкува́в | заворкува́ли |
жін.р. | заворкува́ла | |
сер.р. | заворкува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
заворкува́вши |