забурчати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | забурча́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | забурчі́мо, забурчі́м | |
2 особа | забурчи́ | забурчі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | забурчу́ | забурчимо́, забурчи́м |
2 особа | забурчи́ш | забурчите́ |
3 особа | забурчи́ть | забурча́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | забурча́в | забурча́ли |
жін.р. | забурча́ла | |
сер.р. | забурча́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
забурча́вши |