забурчати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив забурча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   забурчі́мо, забурчі́м
2 особа забурчи́ забурчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа забурчу́ забурчимо́, забурчи́м
2 особа забурчи́ш забурчите́
3 особа забурчи́ть забурча́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. забурча́в забурча́ли
жін.р. забурча́ла
сер.р. забурча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
забурча́вши